Особливий день: чумаки вертають, козаки отамана обирають!

14 жовтня віряни відзначають одне з найбільш шанованих свят – Покрову Пресвятої Богородиці. От і для запорізьких козаків Покрова у великій шані була. Цього дня на Січі обирали нового отамана. Козаки свято вірили, що Богородиця охороняє їх, вважали її своєю заступницею і покровителькою, так званою «Січовою Берегинею», а свято іменували ще й «Козацькою Покровою». Цікаві й українські традиції, що поєднали в собі старовинні народні, християнські та козацькі звичаї. Про них ми й розповімо.

ДІВЧА ДОЛЮ КЛИКАЛО

«Покрова накриває траву листячком, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем» – казали у старовину. Й справді, з цього часу починалися весілля в усій Україні. От і нині у багатьох селах досі дотримуються цієї народної традиції – справляють весілля переважно після Покрови: бо ж тоді й роботи у полі завершено, зібрано щедрий урожай, тож «Мати Покрова» благословляє шлюби!

Напередодні свята українські дівчата ворожили: пекли маленький житній хлібець і разом із пучком льону несли його у хлів, примовляючи: «Суджений, миленький мій, приходь сьогодні в хлів – на роботу подивися, з віконця покажися».

Але дівчині залишатися у хліві було заборонено. Бо ж вона могла там і на біса наразитися! Красуні боялися проводити там ніч. Тож, залишивши льон і хліб, ішли додому до світанку. А після ранкової церковної служби потай давали з’їсти той «зачарований» житній хліб уподобаному хлопцю, а лляну нитку залишали в його кишені. І якщо задумане вдавалося – парубок обов’язково відповідав взаємністю. Отакі чаклунки були українські красуні!

А хто не бажав чаклувати, але втомився від незаміжжя – просто від душі молилися цього дня Богородиці. 14 жовт­ня дівчина, яка хотіла вийти заміж, повинна була прийти до церкви на початку святкового богослужіння, поставити свічку біля ікони Покрова Пресвятої Богородиці і попрохати про заміжжя і щасливе сімейне життя. Загалом дівчата промовляли таке:

«Свята Мати-Покрівонько, накрий мою голівоньку, хоч ганчіркою, хоч бабиною хуст­иною – аби не залишитися дівчиною»; «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоденьку, аби не лишалося одиноким моє серденько».

Цього дня у храмі було багато народу. Вважалося, що кожен вірянин повинен звернутися з молитвою до Пресвятої Богородиці, прохаючи у неї здоров’я, допомоги, підтримки і захисту, а також сприяння в сімейному житті і, звичайно ж, у любові. І на усі запити буде схвальна відповідь Богородиці. Тож упродовж усього року Богоматір оберігатиме прохача, покриваючи його безпосередньо своїм «покровом».

От і поза храмом свято Покрови буяло: мов оживали казки у хатах українських, бо ж серця людей очікували дива. Жінки ретельно прибирали у хатах, діставали зі скринь дорогий одяг, готували смачні страви… Існувала цікава традиція, коли на Покрову старша господиня брала вишитий рушник, який висів до того над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима – аби всі члени сім’ї були здоровими та щастя завітало до хати.

«БУДЬ, БАТЬКУ, ЗДОРОВИЙ ТА ГЛАДКИЙ!»

Загалом свято Покрови – то була певна важлива календарна межа для багатьох подій у житті українців та країни. До цього часу додому мали повернутися останні чумацькі вози, а на Західній Україні – з полонин пастухи з отарами. На Запорізькій Січі на Покрову вирувало усе від люду – тут обирали отамана.

За їхнім звичаєм, обраний мав двічі відмовитися від честі очолити «шановане товариство». Погоджувався отаман на посаду лише після третьої пропозиції. Цим ніби засвідчував, що йде на цей уряд не з власної волі, а на прохання козаків. Новообраний кошовий мав дякувати січовикам за честь і кланявся на чотири боки.

«Будь, Батьку, здоровий та гладкий. Дай тобі, Боже, лебединого віку і журавлиного крику», – відповідали запорожці та клали на голову отаману шмат землі.

Цим підкреслювалася підлеглість кошового отамана волі українського народу та січового товариства.

У запорозьких козаків існував особливий культ Богородиці-Покрови як заступниці та захисниці від ворога. Головна січова церква завжди іменувалася на честь Покрови. У кожному козацькому курені була ікона Богородиці! За Гетьманщини виникає й новий тип ікони – «Козацька Покрова». На ній під покровом-омофором Богородиці іконописці розміщують україн­ських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків. Донині вціліло небагато таких ікон. Та усі вони свідчать про те, як шанобливо ставилося козацтво до образу Богородиці-Покрови. Тож козаки зображували Богоматір здавна й на бойових хоругвах, під якими виступали в походи. Перед кожним походом навколішки січовики ставали на молитву до Пресвятої Богородиці, промовляли: «Під Твою милість прибігаємо, Мати! На захист сподіваємося».

От і ми напередодні свята у серцях і душах натхненно промовляємо: «Візьми Україну та її народ під свій покров, Святая Мати!»

НА ПОКРОВУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ НЕ МОЖНА:

  • Виконувати серйозну господарську роботу, як-то: будувати, копати, прибирати, прати, шити, в’язати, прасувати. Також не можна лихословити, сваритися з людьми, вживати алкогольні напої.
  • Вважається, що цього дня не варто позичати гроші, а ще не можна відмовляти сватам.
  • Тобто, дівчина, яка відмовила, ще років із тридцять не буде ніким засватана.

ЯК ВІДОМО:
На свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні відзначається ще й День українського козацтва та День захисника України.

АНФІСА БУКРЕЄВА,
ФОТО АВТОРА