Поляків захопив Петриківський розпис

У Палаці студентів ДНУ  ім. Гончара відбулася 17-та «Театральна сесія» –  фестиваль аматорських театрів. Цього року на ньому вперше виступив колектив із Польщі. Детальніше про подію «Вістям» розповів її організатор, режисер дніпровського народного театру-студії «Маски» Ігор Трахт.

ЗАМІСТЬ РОСІЇ

– Ігоре Яковичу, чим 17-та «Сесія» відрізнялася від попередніх?

– За всю історію фес­тивалю у ньому взяли участь 46 колективів із України, Росії та Білорусі. І щороку виступали 3 – 4 учасники з Дніпра, а заявок було ще більше. А цьогоріч установлено антирекорд – лише 2 місцеві колективи з-поміж 11 учасників. Чому так сталося, я не знаю. Для організаторів це стало неприємним сюрпризом.

– Немає і завсідників фестивалю – волгоградських театрів. Їх не запрошували чи вони самі не захотіли їхати?

– У Росії в нас залишилися друзі, які підтримують з нами стосунки. І мені здається, що вони не стільки бояться сюди приїхати, скільки бояться повертатися потім додому і почути те, що їм там скажуть. «Мас­ки» упродовж останніх років кілька разів запрошували до Волгограда на фестивалі, куди раніше наш театр їздив регулярно. Ми відмовлялися. Не тому, що чогось боїмося. Через моральну причину: ­особисто мені неприємно відвідувати ті міста, де нас не розуміють, де затуляють вуха, аби не чути іншу точку зору, і навіть не намагаються розібратися у ситуації.

– Натомість цього разу на «Сесію» при­їхав колектив із Польщі…

– …театр «Razem» із Кракова. Ми познайомилися, коли навесні «Маски» їздили на фес­тиваль до Кракова, і запросили їх до себе. Краківські актори й режисер уперше у Дніпрі, тому із цікавістю оглядають наше місто, відвідують музеї. Ми також повезли їх на екскурсію до Петриківки. Вони побували у Центрі Пет­риківського розпису і були у захваті від робіт наших знаменитих майстрів.

ВІД КОМЕДІЇ ДО ТРАГЕДІЇ

– Що показали на цьому фестивалі «Мас­ки»?

– Поза конкурсом ми показали стару виставу, яку вже знає глядач, – «Всеохоплююче» за п’єсою Миколи Коляди. До речі, відеотрейлер цього спектаклю ми розмістили у соцмережах, і його вподобав сам автор, котрий живе у Єкатеринбурзі. Нам було дуже приємно. А на конкурс підготували прем’єру – виставу «У кожному жарті…» за п’єсою французького драматурга Еріка-Емманюеля Шмітта «Тектоніка почуттів». Наш театр уперше взявся за тему стосунків між чоловіком та жінкою. Твір про те, як простий жарт може погіршити стосунки, про те, що коли люди щось не договорюють один одному, комедія може перетворитися на трагедію.

ПРАВО ВИБОРУ

– Я пам’ятаю, що в оргкомітету фестивалю завжди були проб­леми з фінансуванням, пошуком спонсорів. Де знайшли гроші на цю «Сесію»?

– Цього року нам пощастило – влаштувати фестиваль допомогли Соборна районна рада й управління у справах сім’ї, молоді та спорту міськради. Завдяки цьому ми повернулися до харчування учасників фестивалю. І всі поїхали із сувенірами – значками й футболками із емблемою «Сесії».

– Як гадаєте, навіщо потрібні фестивалі аматорських театрів?

– Я – патріот свого міста і театру. Не розумію, як можна не любити театр, хоча всі мають право вибору. Як сказав Святослав Вакарчук, котрий у нашому Палаці зустрічався зі студентами: «За що ми боролися на Майдані? За право вибору». І це найцінніше, що є в людини демократичної держави. Я за те, щоб у дніпрян був вибір: хтось любить нічний клуб, інший – оперу, а третій – театр, і у всіх має бути право задовольняти свої смаки.

НАТАЛЯ РЕКУНЕНКО