У Дніпрі «Амплуа» розкриває таланти
Молода й талановита режисер Дніпровської шкільної театральної студії «Амплуа» Олена Калінчук переконана в тому, що у кожній школі має розвиватися це мистецтво, адже воно дуже корисне для учнів.
Любов до сцени
– Пані Олено, щороку в Вашій шкільній театральній студії – нова вистава. Чим нині дивуєте глядача?
– Перед новорічними святами відбулася прем’єра спектаклю «Золотий ключик». Він дуже музичний і припав до душі діточкам, батькам та учителям. Дехто зі школярів уже вільно почуваються на сцені. Грають, як справжні актори.
– Скільки загалом спектаклів у Вашому репертуарі?
– Це вже четвертий. До нього ми працювали над «Айболітом», «Казкою про втрачений час», «Дикими гітарами». Зазначу, що усі наші спектаклі – особливі й з кожним разом усе кращають. Та й як тому не бути, коли мої актори – справжні зірочки! (усміхається)
– Ви й сама – молода дівчина, а вже режисер театру! Як у Ваше життя прийшла сцена, звідкіля терпіння у роботі з дітьми?
– Із першого й до випускного класу відвідувала дитячу театральну студію у клубі «Сокол». Тож не уявляю життя без театру. Пам’ятаю, що перед завершенням навчання у школі жахала перспектива полишити театр. Я почала шукати себе у творчості. Певний час була учасницею студентського театру «Маски». Згодом доля привела у школу №75 м. Дніпро, де ми організували нашу студію «Амплуа», почали розвивати театральне мистецтво. Робота ж режисера мені добре відома – й раніше долучалася до створення спектаклів.
– Ви з творчої родини?
– Бабуся займалася спортивною гімнастикою, дідусь гарно співав, мама ж у молоді роки захоплювалася танцями. Але я перша у родині маю відношення до театру.
– Як проходять заняття в театральній студії?
– Зустрічаємося кілька разів на тиждень, на репетиціях завжди весело. Крім того, я проводжу заняття, на яких вчу працювати з мімікою, робимо пластичні вправи.
– Як до Вас приходять діти? Чи існує певний відбір майбутніх акторів?
– Спочатку я ходила по класах, розповідала про наші вистави, запрошувала брати участь у роботі театру. Й дуже багато діточок приходило. Навіть не сподівалася, що стільки зацікавляться мистецтвом. Але робота у театрі – відповідальна. Діти повинні вчити тексти, регулярно ходити на репетиції. Тож, нарешті, мої актори пройшли відбір на витривалість (усміхається). Залишилися лише найміцніші горішки!
Унікальна Тортила
– Працювати з дітьми непросто. Певно, маєте власні секрети?
– Були певні побоювання, що діти не слухатимуться мене, що сприйматимуть як свою ровесницю. Але згодом зрозуміла, що в мене все виходить. Знайшла до кожного підхід. Ми з дітьми – гарні друзі, але вони розуміють, що я – керівник студії, режисер. І поважають.
– Трапляються такі випадки, коли у Ваших акторів, попри усі старання, нічого не виходить на сцені?
– Усіляке буває, але дитина поступово розкривається. Головне – любов до театру, праця, бажання досягти мети. Працюючи з дітьми, бачу – вони всі дуже талановиті! Маємо достойне майбутнє!
– Якісь кумедні моменти бувають?
– Ще й як… От, наприклад, сьогодні, одна з наших дівчат, котра грала Карабаса, трохи переплутала текст і сказала замість: «чихати заважаєш» – «заважать чихаєш». Але це гарно сприйняли глядачі!
– Справжній експромт?
– Так… Я підтримую у дітей бажання додати щось своє до сценарію. Ось дівчинка Поліна Шило, котра грала черепаху Тортилу, на останній репетиції додала від себе кілька фраз. Й у неї Тортила видалася особливою – не просто старою, а ще й хворою на склероз.
– Чи може передати, зіграти дитина дорослі почуття?
– У «Золотому ключику» найменший актор студії зіграв найстаршого персонажа – мудрого цвіркуна. Й це хлопцю вдалося! Тож немає нічого недосяжного.
– Заняття у театральній студії допомагають у навчанні?
– Так. Бо діти мають вчити текст і відчувати його енергетику. Це дуже сприяє розумінню того, що таке література, мова. Загалом, театр розвиває особистість. Тож непогано б мати у кожній школі театри.
– Що у планах?
– Звичайно, працювати над новими спектаклями. Хочемо з дітьми брати участь у різноманітних театральних конкурсах та зробити студію «Амплуа» відомою в усій країні!
Анфіса Букреєва, фото автора
