У Дніпрі презентували літопис рідного краю для майбутніх поколінь
Сухачівка — давнє козацьке поселення на березі Дніпра — отримала свій літопис у книзі «Сухачівка на мапі Дніпра». Видання об’єднало легенди, спогади та історичні факти, зібрані місцевими мешканцями, краєзнавцями й авторами, для яких ця земля є частиною особистої історії.
За час роботи над книгою «Сухачівка на мапі Дніпра» від місцевих мешканців пощастило записати кілька легенд та переказів, пов’язаних із назвою цього давнього козацького поселення «в підкові голубій Дніпра» за поетичним визначенням уродженця цієї місцини, поета, члена НСПУ Віктора Начиняного. Йому вторить і Костянтин Дуб – кандидат філологічних наук, доцент, письменник, почесний громадянин міста Підгородне у складеній ним легенді, що «з Божої ласки, з наказу Івана Сірка й материнської усмішки почалася Сухачівка – край неповторної краси, зі срібним озером, яке Дубовим називали». А місцева довгожителька Катерина Дубина переповіла почуте від своєї бабусі й матері, як на човні -дубі по Дніпру спустився в наші краї красивий чорнявий парубок та й оселився понад річечкою Сухою Чівкою, що линула з гори до Дніпра навесні повноводна, а літом висохла. Тож і назвали місцину Сухачівкою.
Свою безцінну лепту в укладання книги про старовинне село козаків- гніздюків внесли відомі письменники, поети, журналісти: Микола Чабан – заслужений журналіст України, письменник, краєзнавець; Леся Степовичка – поетеса, членкиня НСПУ та НСЖУ; Наталя Старюк – заслужена журналістка України, письменниця й мистецтвознавиця; Володимир Солодченко – поет, випускник і вчитель місцевої школи – гімназії № 103, почесний депутат Дніпровської міської ради; Льоля Федорина (Кулак) – поетеса ; Семен Ковальчук – відомий радіожурналіст, газетяр, поет, публіцист.
Перша писемна згадка про Сухачівку датується 1770-м роком. Із нагоди 250-ліття цієї дати у нагірній частині вулиці Трифона Гладченка громадська організація «Козацтво Запорозьке» встановила пам’ятний знак. Про Сухачівку були публікації (здебільшого в пресі) авторства відомих краєзнавців, істориків, журналістів. На 256-му році від першої писемної згадки вийшла друком книга « Сухачівка на мапі Дніпра», написана співавторками – заслуженою лікаркою України, відомою краєзнавицею Зоєю Шевцовою (родові корені – Таромське) та радіожурналісткою Таїсою Ковальчук (родом із Сухачівки). Художник- оформлювач Володимир Ожуг, комп’ютерна верстка Валентини Ожуг, видавництво «Журфонд».
У книзі – 14 розділів різної тематики (історія селища від давнини до сьогодення), більш як 800 фотографій – старовинних і сучасних, тематичні фотогалереї, післямова «Книга «Сухачівка на мапі Дніпра» – своєрідний літопис давнього козацького поселення» Миколи Ковальчука – кандидата філологічних наук, доцента кафедри української мови факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара . Крім авторських матеріалів, також писали відомі письменники, краєзнавці, викладачі місцевої гімназії, працівники дитсадка, пошти, бібліотеки, квартальні й самі сухачівці щедро ділилися незабутніми спогадами, сімейними реліквіями, за що авторки всім вельми вдячні.
А також краянам – однокласникам, сусідам, родичам, усім, хто фінансово долучився до створення й виходу у світ книги про рідне селище, яке давно стало міською околицею Новокодацького району. Серед них добродійникам – випускнику школи, головному технологу Дніпровської меблевої фабрики Станіславу Пономаренку та його сину Антону – айтівцю, волонтеру, Раїсі Герасименко (Пилипенко), Марині Корж, Раїсі Беляєвій (Брунштейн), Ніні Солонусі (Капшученко), Вірі Носовій (с. Почино-Софіївка), Віталію Шевченку, Галині та Миколі Хомичам (Волинь), Надії та Миколі Кудрявцевим, Тетяні Шмат (Гараш), Євгенії Клюшник (Філіній), Валентині Андрейченко, Сергію Баранову (м. Дніпрорудне), Людмилі Дей, Тамарі Андрющенко, Тетяні Комарецькій (Голобородько), Надії Климюк (Гринь), Марії Корнуті та її доньці Лідії Слуцькій, а також учасницям народного фольклорно- етнографічного гурту «Криниця» із Підгородного.
На презентації книги «Сухачівка на мапі Дніпра», що відбулася в актовому залі 103-ї гімназії (з вдячністю дирекції, педагогам, усім працівникам закладу та гімназистам, котрі прикрасили концертними виступами цей захід), зібралося чимало сухачівців, котрі з цікавістю слухали виступи директора гімназії Анатолія Чорного, авторок видання Зою Шевцову й Таїсу Ковальчук, письмеників Миколу Чабана та Костянтина Дуба, журналістку Валентину Орлову, таромчанку Людмилу Школьну (Козлову), літературну редакторку, кандидатку філологічниих наук Світлану Нечипоренко.
Першою читачкою книги стала сухачівська довгожителька, 97- річна Ніна Данилівна Камінська – вчителька французької мови, старійшина свого роду з польськими коренями. Її хвилююча оповідь «Життя прожити – не поле перейти» вміщена в цій книзі. Знову і знову згадує вона, здавалося б, давно забуте з любов’ю до рідного поселення та України. Вже й онуки в черзі за бабусиною книгою.
На презентації сталися несподівані зустрічі: вперше зустрілися й познайомилися між собою двоє нащадків роду Камінських – Ангеліна Довганенко ( Капшученко) та Володимир Михненко – родичі Ніни Данилівни.
Учасників презентації, всіх сухачівців привітала з виходом книги родина нашого земляка, відомого співака, народного артиста України Віктора Шпортька: дружина Наталія й талановиті донька Олена та син Олексій. Олена Вікторівна – засновниця бренду жіночого одягу для майбутніх мам; Олексій Вікторович – заслужений артист України, співак, композитор, поет, декан факультету естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтва. Він згадує, що своє дитинство провів у сухачівської бабусі, дуже любив її. Мама Наталія мала дівоче прізвище Біжко і навчалася, як і батько, в сухачівській школі. Першою вчителькою майбутньої зірки пісенного олімпу була Міля Миколаївна Боговик. Батько завжди на радіо і телебаченні казав, звідки сам і пишався цим. Приємно, що Сухачівка не забуває своїх героїв.
Тож бажаємо книзі «Сухачівка на мапі Дніпра» зацікавлених читачів, бо до кожного з них звернені пророчі поетичні рядки незабутньої Наталі Старюк: «Сухачівко моя, сухозлітко, я літаю – допоки твоя».
Таїса Ковальчук,
радіожурналістка, фото авторки
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
