Університету в Дніпрі 100 років: як все починалося

У жовтні Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара святкуватиме своє 100-річчя. Яку ж історичну дату можна вважати Днем народження нашого університету і як відбувалося його заснування? Наша розмова з доктором історичних наук, професором, деканом історичного факультету Сергієм Світленком і доктором історичних наук, професором Варфоломієм Савчуком.

– С.С.: У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (м. Київ) виявлено цілу низку архівних документів, які свідчать про те, що навесні-влітку 1918 року велась активна підготовка до заснування Катеринославського університету. Зокрема, важливе значення мають такі документи, як Лист Міністра Освіти Української Держави Миколи Василенка до професора Дмитра Багалія про допомогу в справі щодо відкриття Катеринославського університету від 10 червня 1918 року, Лист Катеринославської Громади Сприяння вищій жіночій освіті до Міністра Народної Освіти про дозвіл відкрити восени університет у складі 4 факультетів на базі Вищих жіночих курсів від 14 червня 1918 року, Поправки до проекту Статуту Катеринославського університету від 20 червня 1918 року, Постанова Катеринославської Міської Думи про схвалення Статуту Катеринославського університету: прохання до Міністра Народної Освіти про його затвердження та дозвіл восени 1918 року відкрити прийом студентів на 4 курси університету, від 28 червня 1918 року, Телеграма Міністра Освіти Української Держави М.П. Василенка до міського голови Катеринослава про погодження, затвердження Статуту Катеринославського університету зі змінами Комісії Володимира Вернадського та згоду на оголошення прийому до університету від липня 1918 року та ін. До того ж, у науковій бібліотеці ДНУ зберігається друкований оригінал «Устава Екатеринославского университета», затверджений управляючим Міністерством Народної Освіти й Мистецтва, сенатором Миколою Василенком і Директором департаменту Феоктистом Сушицьким 20 серпня 1918 року, що має винятково важливе значення для розуміння факту відкриття нашого університету.

– В.С.: Додам, що надзвичайно суттєве значення для прийняття позитивного рішення Комісією вищих навчальних закладів і наукових інституцій, очолюваної В. І. Вернадським, став лист від Катеринославської міської думи 11 липня 2018 року, яка гарантувала матеріальне забезпечення університету.

 – Політична ситуація у ті роки була складною. Що впливало на відкриття університету у нашому місті?

– В.С.: У листопаді 1917 року (після Жовтневого більшовицького перевороту в Петрограді) в Катеринославі встановилося багатовладдя. Тут водночас діяли міська дума, ради робітничих та солдатських депутатів, губернська українська рада, губернський революційний комітет. Унаслідок перемоги Грудневого збройного повстання (27-28 грудня 1917 року) у Катеринославі встановилася радянська влада під контролем більшовиків. Утім Другий український національний з’їзд Катеринославської губернії, що відбувся в губернському центрі 13 січня 1918 року, схвалив IV Універсал Української Центральної Ради, за яким Українська Народна Республіка (проголошена в листопаді 1917 року) ставала незалежною.

У квітні 1918 року в період існування Гетьманату П. Скоропадського була поновлена Дума. Незабаром  і відбулося перетворення Вищих жіночих курсів на Катеринославський університет та розпочалася його робота.

– Як розпочинався перший навчальний рік в університеті?

– С.С.: Як вдалося встановити, вибори керівництва Катеринославського університету вперше відбулися 1 (14) вересня 1918 року. Є дані, що 2 вересня того ж року було скликано перше засідання Ради Катеринославського університету. У вересні ж 1918 року в університеті розпочався освітній процес.

Зазначені факти дають можливість стверджувати, що Катеринославський університет було засновано за правління гетьмана Павла Скоропадського 20 серпня 1918 року (за часом ухвалення Статуту). Як вищий навчальний заклад Катеринославський університет розпочав функціонування 1 вересня 1918 р.

– В.С.: За статутом передбачалася організація 74 кафедр: на медичному факультеті – 26, фізико-математичному – 16, історико-філологічному – 17 і на юридичному – 15. Університет мав право видавати наукові праці й тримати на загальних підставах друкарню та книжкові крамниці. Пропонувалася низка цікавих засобів заохочення студентів до наукової роботи у вигляді нагород за відмінне виконання призначеної факультетом теми наукової роботи: золота або срібна медаль, почесний відгук, грошова премія.

10 (23) вересня в повному складі відбулося відкриття юридичного факультету. Першу, вступну лекцію прочитав декан, професор Ф. В. Тарановський, один з майбутніх перших 12 академіків Української академії наук, яка в цьому році також відзначає сто років від дня заснування.                  З листопада 1918 року відбувся перший університетський бал у Потьомкінському палаці (нині Палац культури студентів) за участю зірки кіноекрана Віри Холодної.

– С.С.: Першим ректором нашого університету (під час його створення) був знаний учений, професор М. Й. Лебедєв. 1 (14) вересня ректором був обраний відомий учений-біолог, директор гістологічного інституту при Московському університеті, професор В. П. Карпов. Це був учений, який зробив значний внесок у гістологію, автор широко відомих книг «Начальный курс гистологии» (витримав декілька видань), «Витализм и задачи научной биологии в вопросе о жизни», «Основные черты органического понимания природы» та інші. Людина енциклопедичних знань, відомий філософ та історик науки, він заклав також у нашому університеті підґрунтя наукової школи з філософії.

Проректором був обраний відомий український вчений, спеціаліст у галузі гірничої справи, професор П. М. Леонтовський; ученим секретарем – професор М. В. Головинський. 18 жовтня 1918 року Міністерство народної освіти гетьманського уряду затвердило ці кандидатури. Першими деканами були обрані професори: медичного факультету – М. О. Кабанов, відомий терапевт і громадський діяч, учень знаменитого професора О. О. Остроумова; історико-філологічного – М. К. Любавський, визначний учений-історик, послідовник видатного російського історика В. О. Ключевського; фізико-математичного – Г. Ю. Тимофєєв, авторитетний учений-хімік; юридичного – Ф. В. Тарановський, знаний учений-юрист. Особливо варто відзначити, що Д. І. Яворницький дав згоду на викладання курсу історії України і старожитностей Півдня.

– А скільки студентів було на І курсі університету 1918 року?

– В.С.: Катеринославський університет із самого початку свого існування був великим, особливо на той час. Уже в першому 1918/19 навчальному році контингент студентів був визначений у кількості 2 750 чоловік, у тому числі на медичному факультеті – 1150, юридичному – 600, фізико-математичному й історико-філологічному факультетах – по 500 чоловік. Навіть у колі існуючих вже не один рік університетів в Україні та тих, за переведення яких до Катеринослава (Варшавський та Юр’ївський ) боролося місто, він виглядав солідно. У 1917 р. Київський університет мав 4 162 студенти, Харківський –                       3 000, Новоросійський (м. Одеса) – 1 796, Варшавський – 2 062, Юр’ївський –                   1 825.

Навчання було платним – від 300 до 500 карбованців на рік залежно від факультету. Відповідно до статуту до лекцій і практичних занять допускалися вільнослухачі на підставі правил, затверджених радою університету.

– Чи простежується за 100 років спадкоємність університетських поколінь?

– С.С.: Зазначу, що перше покоління  професорсько-викладацького складу та студентів гідно  пройшло всі важкі випробування часу і започаткувало важливі освітньо-наукові традиції в нашому краї. Пройшло сто років, і нинішнє покоління університетського співтовариства, уже за умов глобалізованого світу й інформаційного суспільства, також усвідомлює свою високу інтелектуальну місію – навчати й виховувати сучасну генерацію професіоналів – креативних, гармонійно розвинутих людей, котрі об’єднуються високими моральними цінностями і щиро люблячими рідну землю та народ,  служінню якому присвячують усе своє творче життя.