Від байдужості до дії: як у Жовтих Водах рятують тварин
Проблема безпритульних тварин залишається актуальною як для Дніпропетровщині, так і для всіх українських міст. Але безпритульність – це не завжди про вулицю, а передусім про відповідальність людей. Історії чотирилапих, робота волонтерів та позиція ветеринарів засвідчують: змінити ситуацію можливо, якщо переформатувати ставлення суспільства до цієї проблеми.
Невипадкова зустріч
Коли втрачаєш чотирилапого друга, перше рішення – більше ніяких собак. Але минає час, загоюються душевні рани, і з’являється бажання знову відчути живе тепло поруч. Саме такі відчуття пережила пані Тетяна з Жовтих Вод. Після втрати улюбленця – пса Мухтара – тема тварин пів року була закритою в родині. Та якось у інстаграмі жінка натрапила на пост спільноти волонтерів Нappy_animals_ua, які опікуються безхатніми тваринами. Рішення взяти собаку з притулку виникло миттєво. Візит до волонтерів відкладати не стали. Побачене вразило до сліз: собаки різного розміру й окрасу один за одним підбігали, намагаючись привернути увагу. Кожен дивився в очі так, ніби просив: «Я саме той, якого ти шукаєш». Останньою прибігла Дуняша. Усе відразу стало зрозуміло – це вона!
Дуняша – тваринка з важкою долею. Під ворота перетримки її підкинули у мішку разом із двома іншими псами. Одному Богу відомо, що їм довелося пережити. Вже три роки Дуня живе в родині, де її щиро люблять, але повністю довіритися людям вона поки що не може.
Вдруге з волонтерами Нappy_animals_ua пані Тетяна зустрілася, коли шукала донора крові для своєї улюблениці. «В грудні минулого року Дуняша почала слабшати на очах, – розповідає жінка. – Симптоми вказували на отруєння щуриним ядом. По допомогу звернулися до Жовтоводської дільничної лікарні ветеринарної медицини. Там Дуняшу одразу впізнали. Одних медикаментів було недостатньо, без переливання крові її шанси на життя були мінімальними. Донора знайшли за п’ять хвилин. Це був Лютік – великий гарний пес волонтерки Діани. Мене вразила командна робота, швидкість у вирішенні питань і відданість роботі ветлікарки Ліки Лінтур. У клініку ми потрапили наприкінці робочого дня, але пані Ліка не відмовила у допомозі. Понад три години після закінчення зміни вона переливала кров хворій тваринці. Це історія про любов, яка рятує навіть тоді, коли шансів майже немає”.
Турбота про чотирилапих
За кожною врятованою твариною стоять люди. На сторінці волонтерів у інстаграмі щодня з’являються нові історії. Одні – про любов, турботу й відданість, інші – про жорстокість, байдужість і безвідповідальність.
Діана Велика, власниця Лютіка, долучилася до волонтерства у 2022 році. У дворі багатоповерхівки, куди вона переїхала, жив пес. Діана вирішила його стерилізувати, щоб запобігти появі безпритульного потомства. Через соцмережі знайшла волонтерів, домовилася про операцію та перетримку. Ходила до клініки підтримувати собаку, там і познайомилася з командою зооволонтерів.
«Переломним моментом щодо рішення приєднатися до їхньої важливої місії стала пропозиція вести інстаграм-сторінку разом із Вікторією Афонасенко, – розповідає Діана. – Згодом я познайомилася з Вікою Вієнко. Ми із дівчатами стали не лише колегами, а й добрими друзями. Сьогодні ми потужна команда, яка має вагомі результати: близько 12 тисяч підписників у фейсбуці і понад 10 тисяч у інстаграмі, сотні прилаштованих тварин і 425 стерилізацій лише за 2025 рік».
Окремого притулку волонтери не мають. Разом із Жовтоводською дільничною лікарнею ветеринарної медицини вони створили стаціонар, де тварини перебувають після операцій, проходять лікування, реабілітацію та соціалізацію. Саме сюди потрапляють як дорослі чотирилапі, так і цуценята та кошенята, врятовані з вулиці.
Звичайний день волонтерів може бути різним: іноді спокійним, іноді наповненим форс-мажорними подіями. Для мобільності вони опанували керування авто. Та для дівчат критично важливо тримати баланс між роботою, особистим життям і волонтерством, адже емоційне навантаження дуже велике.
«Найважче працювати з людьми, – зізнається пані Діана. – Жорстокі господарі; «чорні» розплідники; мешканці, які труять або калічать тварин; безвідповідальні люди, які викидають чотирилапих на вулицю напризволяще – усьому цьому важко протистояти. Надихає результат нашої спільної роботи з ветлікарями – Лікою Лінтур, Лілією Челомбитько, фельдшером Євгеном Соломком, доглядальницею Лідією Агіною та волонтерами. Так, був у нас паралізований собака, який проявляв агресію. Після кількох місяців старань із боку волонтерів та лікарів він відновився і знайшов свою найкращу родину. Насправді, допомагати тваринам – це не про геройство, це про небайдужість. Можна допомагати фінансово, кормом, транспортом, фізично або інформаційно. Кожен репост важливий: чим більший розголос, тим сильніші позиції волонтерів. Адже кожна врятована тваринка, кожен стерилізований безпритульний – це маленька перемога над жорстокістю і байдужістю».
Щоб не вигоріти, волонтери змінюють темп роботи, іноді обмежують спілкування і фокусуються на пріоритетах. Зараз це стерилізація та прилаштування тварин у родини. За роки діяльності їм вдалося врятувати, вилікувати й знайти дім для сотень підопічних. І кожна така історія – це їхня маленька перемога.
Стерилізація: про що свідчить практика
Про важливість стерилізації тварин говоримо із провідним лікарем Жовтоводської дільничної лікарні ветеринарної медицини Лікою Лінтур.
– Пані Ліко, чи безпечна процедура стерилізації, і чи обов’язкова вона для домашніх тварин?
– Останні 15 років ветеринарія активно розвивається, і підходи змінюються. Якщо раніше стерилізація вважалася обов’язковою, то сьогодні вона необхідна лише за медичних показань (підвищена сексуальна активність тварини, наявність патології), в інших випадках – за бажанням власника. За статистикою, стерилізовані тваринки живуть довше. Така операція значно знижує ризик онкологічних захворювань і покращує якість життя тварини. Щодо безпритульних, то це ключовий інструмент контролю популяції. Одна сучка може народжувати двічі на рік мінімум по п’ять цуценят. У нас була собака на прізвисько Мамашка, яка приводила одночасно до двадцяти цуценят. І все її потомство було таке ж дике і плодовите. Завдяки волонтерам вдалося її відловити та стерилізувати.
– Чи реально побороти таке явище як безпритульні тварини?
– Поява безпритульних тварин – це наслідок безвідповідальності власників домашніх вихованців, які відмовляються їх стерилізувати. Це відбувається з різних причин – через релігійні переконання, віру у міфи, наприклад, що сука обов’язково має народити хоч раз тощо. Коли ж з’являється небажане потомство, його просто викидають на вулицю. Якщо взяти територію Жовтих Вод, то за 10 років ми закрили б проблему безпритульних тварин: усіх стерилізували, багатьом би знайшли родини. Але нам постійно підкидають нових, виходить замкнене коло. Єдиний вихід – відповідальність суспільства загалом та кожної людини окремо.
– Що краще обрати для регуляції потомства: стерилізацію чи гормональні препарати?
– Однозначно, стерилізацію. Таблетки мають серйозні побічні ефекти: це онкологія майже у 100% випадків або гнійні запалення статевих органів тварин. Навіть у разі однократного прийому таблеток – це великий ризик для їхнього здоров’я та життя.
– Наскільки доступна процедура стерилізації?
– Цілком доступна, особливо з урахуванням того, що вона проводиться раз у житті. Ціни адекватні, наркоз та інші препарати – якісні. Ми не економимо на таких речах. Звичайно, ризики є завжди, але це дуже низький відсоток. Свого собаку я стерилізувала, це мій свідомий вибір. Раджу так робити всім власникам тварин.
– Чи впливає стерилізація на зниження агресії у собак?
– Агресія має різні причини — інстинктивну, територіальну, поведінкову, статеву. Є просто агресивні собаки, треба про це пам’ятати Стерилізація не є універсальним рішенням, і кліпса на вусі не гарантує дружелюбність тварини. Але їх стерилізація значно зменшує причини можливої агресії – це і відсутність тічки, потомства тощо.
– Як поводитися під час зустрічі з агресивними собаками?
– Не тікати, не розмахувати руками, не провокувати. Краще говорити спокійно суворим тоном і повільно відходити обличчям до собаки, але не дивитися їй в очі. У кожної тварини поведінка індивідуальна, на деяких взагалі нічого не діє. В таких випадках можна скористатися електрошокером, його звук відлякує собак, але направляти пристрій можна лише в бік від тварини. Якщо по дорозі на роботу вам постійно трапляються безпритульні чотирилапі, можна спробувати потоваришувати з ними – щоразу пригощати ласощами, і за деякий час вони будуть радіти вам. Ну і, звичайно, якщо у вашому дворі живе собака без кліпси чи нестерилізована кішка, і тварина йде до рук, повідомте про це волонтерів. Вони її доставлять у ветклініку, а ми допоможемо в межах програми безкоштовної стерилізації.
Бути відповідальним – це не лише про любов, це передусім про дію. Соціальна відповідальність, небайдужість – це ті кроки, які допоможуть змінити ситуацію. І поки одні відвертаються, інші рятують. Саме завдяки таким людям ми маємо історії з хепі-ендом, як у Дуняші, де тварини отримують шанс на нове життя — з любов’ю, турботою і домом.
Тетяна Корсуновська,
фото з архіву волонтерів та ветлікарів
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
