Від Громадського до Національного: історія найвідомішого музею Дніпра (Фото)

«Любители просвещения, при благосклонном содействии губернского начальства, предполагают устроить, частным образом и добровольными приношениями, в городе Екатеринославе Общественный Музеум. Цель устройства сего музеума заключается в том, чтобы иметь хранилище разных редкостей, заслуживающих внимания в историческом или археологическом отношениях…», — так 31 березня 1849 року «Екатеринославские губернские ведомости» повідомили про створення першого в нашому місті музею, який згодом став нинішнім Дніпропетровським національним історичним музєм ім. Яворницького.

ПЕРША СПРОБА

Громадський музей старожитностей, створений за сприяння губернатора Андрія Фабра, розмістився в будинку Дворянських зборів, себто у Потьомкінському палаці (нинішньому Палаці студентів ДНУ ім. Гончара).

З описів 1852 року відомо, що в ньому зберігалися, зокрема, колекція мінералів і монет різних країн і часів, стародавні єгипетські пам’ятки (в тому числі єгипетські мумії), 2 бивні мамонта, залишки різної вог­непальної зброї.

Частину експонатів музею подарував місцевий поміщик Андрій Миклашевський, відомий архео­логічними розкопками курганів на своїх землях: зразки давньої кераміки, скіфські залізні вудила, вісім одиниць одягу, прикрашеного золотими нашивками тощо.

У березні 1855 року, під час Кримської війни у Палаці Потьомкіна розгорнули шпиталь для поранених — і музей переїхав до Катеринославської класичної гімназії, директор якої Яків Грахов і був тим «любителем просвещения», котрий ініціював створення Музеуму.

Власне, Яків Дмит­рович був одним із небагатьох катеринославців, котрих ця справа дійсно цікавила. Тому, коли наприкінці 1850-х років губернатор-дослідник і колекціонер старожитностей Фабр покинув Катеринослав, Грахов фактично залишився на самоті. Пожертви на музей перестали надходити, і про його розвиток уже не йшлося.

ВІДКРИВ ПОЛЬ

Наприкінці 1887 року катеринославці дізналися, що відомий поміщик, підприємець, гласний (депутат) Земських зборів, меценат і колекціонер старожитностей Олександр Поль у своєму катеринославському будинку на Соборній площі, який придбав у 1871 році, відкрив приватний археолого-історичний музей із семи відділів.

«Екатеринославская губерния богата разнородными памятниками древности; изучение и разумное исследование которых, представляя важный исторический интерес, может доставить богатую жатву археологическим коллекциям», — писав Олександр Миколайович у 1870 році в начерку «Мишуринрог». Досліджуючи кургани, або, за висловом Поля, «гробокопательствуя» у власному маєтку та на землях друзів-поміщиків у Верхньо­дніпровському повіті, він, у прямому сенсі слова, накопав чимало цікавих предметів, які й увійшли до експозиції музею.

Загалом у ньому нараховувалося близько 5 тисяч експонатів, знайдених у курганах, подарованих відомими діячами, придбаних в антикварних магазинах Європи.

Проте за два роки і цей музей згорнув діяльність. Увесь свій статок Олександр Миколайович витратив на розробку покладів залізної руди у криворізькій Дубовій балці, тому опинився на межі банкрутства. Він збирався виїхати з Катеринослава і запакував колекцію в ящики.

Вранці 26 липня 1890 року Олександр Поль раптово помер.

УВІЧНЕННЯ ІМЕНІ

Аби гідно увічнити діяча, котрий зробив чимало для розвитку губернії та перетворення Катеринослава з провінції на потужне промислове місто, Бахмутська повітова земська управа й губернатор Келлер у 1900 році почали клопотати про створення музею імені Поля. Губернські земські гласні ухвалили виділення 5 тис. рублів на облаштування музею. До справи долучилося й Катеринославське наукове товариство. І ось 6 травня (за старим стилем) 1902 року в приміщенні Катеринославського комерційного училища, директором якого був один із членів наукового товариства Антін Синявський, Обласний музей імені О. Поля відкрили. У власну будівлю на Соборній площі він перебрався у серпні 1905 року.

На посаду музейного директора запросили професора Московського університету Дмитра Яворницького, котрого тут добре знали, бо він часто приїздив до Катеринославщини для археологічних розвідок.

До фондів нового музею ввійшли експонати першого — Громадського музею, що зберігалися у приміщеннях Класичної гімназії. А от значна частина зібрання Поля потрапила до музею його імені лише у 1912 році, коли вдова Ольга Семенівна після наполегливих вмовлянь Яворницького нарешті зважилася подарувати музею 2060 предметів старовини різних епох і народів із колекції чоловіка.

НАТАЛІЯ РЕКУНЕНКО,

ФОТО ІЗ ФОНДІВ ДНІМ ІМ. ЯВОРНИЦЬКОГО