Вогнеборець з Дніпра розповів про пожежі, які запам’ятались

Щороку 17 вересня в Україні відзначається День рятувальника. Напередодні свята «Вісті» поспілкувалися із заступником начальника (з реагування на надзвичайні ситуації) 8-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, що в місті Дніпро, Олександром Лимарем. Капітан служби цивільного захисту розповів про перші кроки у професії та обов’язки на нинішній посаді; пожежі, які запам’ятались; а також важливі для ефективної праці вогнеборця особисті якості.

Батьківська порада

– Олександре Володимировичу, розкажіть, будь ласка, чому вирішили стати вогнеборцем?

– По закінченню школи настав час визначитися, куди піти навчатися далі. Батько, який 25 років відпрацював на металургійному комбінаті, порадив обрати якусь чоловічу професію, ту, що завжди була затребувана. Я згадав яскравий спогад із початкових класів: під час екскурсії до 7-ї пожежно-рятувальної час­тини у Кам’янському (Дніпродзержинськ), звідки я родом, вразило, як вогнеборці подавали піну на фасад будівлі. Батьки підтримали мій вибір. Далі – п’ять років на­вчання у Черкаському інституті пожежної безпеки.

– Як склалося життя після закінчення закладу вищої освіти?

– Мене розподілили до пожежно-рятувальної частини №3, яка знаходиться в АНД районі міста Дніпра. Так шість років тому я обійняв посаду начальника варти. Перший місяць проходив стажування – до мене приставили досвідченого офіцера, який допоміг розібратися з усіма обов’язками. Хочу також зазначити, що важливу роль у моєму становленні як вогнеборця відіграв командир відділення в моїй варті Олександр Хижняк. Я прислухався до його рекомендацій і порад щодо важливих рішень, багато чого в нього навчився. Прислухався й до думки усього особового складу з різних питань. Наприклад, з приводу маршруту руху до місця пожежі. Тим часом вивчав ­район. Важливо розуміти, який шлях є найкоротший. Збір за сигналом «тривога» і виїзд із частини займає 40 секунд. Дорога – 4-7 хвилин по району з увімкненою сиреною. А ось на шляху водії не завжди пропускають.

Пожежа від іскри

– Пам’ятаєте свій перший виїзд на гасіння пожежі?

– Звичайно! Це було влітку. На сьомому поверсі одного з будинків на вулиці Калиновій горів балкон. Причина одна з найпоширеніших – незагашена цигарка. Але більше запам’яталася пожежа на восьмому поверсі 16-поверхового будинку. Того ранку багато вогнеборців із різних пожежно-рятувальних частин іще не повернулися з масштабної пожежі на складах із лакофарбовими матеріалами (у кожному районі міста є пожежно-рятувальна частина, зокрема у Дніпрі їх вісім. – Прим. авт.). Тому нас направили в інший район – на ж/м Перемога-6. По приїзді побачили: на балконі, з вікна якого валить дим, кричить жінка похилого віку. Її охопив страх, оскільки в квартирі вже вирував вогонь. Ми оперативно розклали драбину та через вікно потрапили в житлове приміщення, локалізували й усунули пожежу, вивели господиню з квартири і передали медикам. А перша масштабна пожежа, п’ятого рангу, в гасінні якої я брав участь, була взимку на паперовій фабриці. Щоб загасити спресований у тюках папір, потрібно довго його заливати. Ускладнювало роботу те, що температура повітря була -20 °C, вода стояла ж по коліна і замерзала. Повна ліквідація пожежі тривала приблизно дві доби.

– Ви сказали, що часто трапляються пожежі через непогашену цигарку. Які ще поширені причини?

– Наприклад, люди напідпитку палять саме на дивані або в кріслі, засинають із сигаретою в руках. Також у зоні підвищеного ризику – елект­ричні обігрівачі. Людина включила пристрій і пішла в іншу кімнату, або заснула. А в цей час електроприлад «коротнуло», пішла іск­ра на килим… Буває, мешканці хочуть зігрітися за допомогою ввімкнених конфорок або пічки. Якщо з вікна протяг загасить вогонь – залишиться тільки газ. Це може призвести до отруєння газом та вибуху. Є й нестандартні причини пожеж. Наприклад, торік трапилася трагічна історія через Wi-Fi-роутер. Увімкнений апарат стояв у коридорі, вночі сталося коротке замикання. Від маленької іскри – велика пожежа. Молоде подружжя і одна їхня маленька дитина загинули, друга – потрапила до реанімації. ДСНС закликає на час сну або відсутності вдома людей вимикати всі електроприлади, крім холодильника.

Зони ризику

– А в ліквідації лісових пожеж доводилося брати участь?

– Під час роботи в АНД районі часто виїжджали в Обухів­ське лісництво. Навіть невелике багаття, яке відпочивальники не досить ретельно загасили, може призвести до масштабної пожежі. Особливо за вітряної погоди і коли засуха. Вітром іскру з вогнища роздуває на підстилку з сухих гілок. Специфіка ліквідації таких пожеж полягає в тому, що коли вже все загасили, потрібно зробити обхід території й проконтролювати, щоб не залишилось жодного дрібного тління. Хоча у приміщеннях також обстежуємо всі зони ризику повторного займання. Тління, наприклад, може бути навіть під паркетом на балконі, який доводиться розбирати.

– Олександре Володимировичу, які службові сходинки довелося пройти на шляху до теперішньої посади?

– У пожежно-рятувальній частині АНД району працював три роки. Після посади начальника варти був заступником керівника підрозділу. Працював оперативним черговим в оперативно-координаційному центрі. Пізніше – викладачем у навчальному пунк­ті. Тренував молодих вогнеборців.

Службові обов’язки

– Розкажіть про обов’язки на нинішній посаді.

– Усі пожежно-рятувальні частини міста Дніпра знаходяться в розпорядженні 8-го пожежно-рятувального загону, який, своєю чергою, – у підпорядкуванні обласного управління. Ми конт­ролюємо підрозділи, що безпосередньо займаються пожежогасінням у місті. Я працюю п’ять днів на тиждень, стандартний робочий час – із 9.00 до 18.00. Хоча трапляються випадки, коли працювати доводиться довше. Мої обов’язки: організувати, налагодити правильно службу, проконтролювати ефективність роботи. Також відповідаю за тактичну підготовку. Щотижня проводжу теоретичні та практичні заняття з начальниками караулів. А вони – зі своїм особовим складом. До речі, доки не прозвучить тривожний дзвінок, у частинах також проходить теоретична і практична підготовка особового складу. По суті, це постійне «відточення» знань та навичок.

Також я виконую інші завдання. Наприклад, відповідаю за пожежну безпеку під час проведення масових чи розважальних заходів у місті. На пожежі зараз виїжджаю тільки 4-го і 5-го рангів.

– Повідомте, будь ласка, докладніше про ранги пожеж?

– Перший ранг – це щось незначне. Наприклад, горить недобудований сарай, нічому поруч не загрожує. А якщо пожежа в цеху на тисячу квадратних метрів – це четвертий, необхідно стягти сили з усього міста – 10 відділень, 50 осіб особового складу.

На пожежу 1-го рангу виїжджає 2 автоцистерни, другого – 4, третього – 6, 4-го – 10. А п’ятого – 13, це 100%. Оскільки всі, хто були на зміні, залучені до гасіння однієї великої пожежі, в частинах оперативно формуємо резервні відділення. В кожній частині є запасний пожежний автомобіль. Викликаються люди, в яких зараз вихідний. Стандартний графік – доба через три. Залучені співробітники заміщають колег, якщо пожежу треба гасити понад добу.

– Олександре Володимировичу, поділіться своєю точкою зору щодо того, якими якос­тями важливо володіти вогнеборцю?

– Крім гарної фізичної підготовки, людина повинна відповідально ставитися до свого службового обов’язку. Мусить бути сміливою. Але ризик завжди має бути виправданим. Також важливо, щоб вогнеборець думав не тільки про себе, але й міг подати руку допомоги напарнику. Мені запам’ятався випадок, коли ми гасили пожежу на глиняному даху. Вода поступово розмивала глину і я майже провалився, однослужбовці помітили, зреагували і встигли мене спіймати під руки. Якби не вони, важко уявити, чим би це могло закінчитися. Дуже важливо, щоб колектив був згуртований, а люди – надійні.

Катерина Чередниченко,

фото автора