Як діти Дніпропетровщини на Січі гуляли
До Дня усиновлення (30 вересня) дітки з прийомних родин області разом з батьками відвідали етнохутір «Козацька Січ» у с. Гречане (Петриківщина). Подорож відбулася за сприяння Служби у справах дітей Дніпропетровської ОДА, на чолі з її начальником Віктором Візиром.
З хлібом та сіллю
Етнохутір «Козацька Січ» відвідали 100 вихованців прийомних сімей. Автобус з юними гостями зустріли козарлюги на конях. А при вході на хутір дітей та батьків чекала місцева берегиня – пані Наталія Ламза. За давнім українським звичаєм, вона почастувала усіх хлібом-сіллю й тільки після цього січовики запросили до козацького майдану. А далі розпочалося найцікавіше.
Діти й дорослі буквально поринули у життя січової громади: козаки демонстрували гостям майстерність стрільби з лука, упевнено гарцювали на конях, метали списи, а як управно володіли шаблями! Й у дорослих перехоплювало подих від того, як сміливці-козарлюги збивали з голови шапки нагайкою. Щоправда, до цієї справи вони підійшли з неабиякою хитрістю та гумором.
До того ж юні гості й самі змогли відчути себе козарлюгами: їх навчили стріляти з лука, мітко кидати кільця. Діти брали участь у різноманітних старовинних іграх та змаганнях. Навіть дівчатка проявили силу й міць у веселому поєдинку з мішками на колоді!
Козацька люлька
У супроводі козака Романа Ламзи малеча добре роздивилася місцеві січові укріплення, курінь, церкву, музей-садибу. Український лицар цікаво розповідав хлопцям та дівчаткам про традиції, життя козаків. Зокрема, гості довідалися про зброю, якою в минулі часи користувалися українські воїни, про обереги запорожців. Цікаво, що козацька коротка люлька, яку називали ще «носогрійкою», для січовиків була передусім лікувальницею. Виявляється, вони за допомогою неї та зібраних у степу трав проводили інгаляції. Часом люлька допомагала й у битві: якщо козаки нападали на ворога вночі, то набивали свої «носогрійки» полином та звіробоєм, бо це поліпшує зір.
Насамкінець дітей та їхніх батьків пригостили ще й кулішем із запашним трав’яним чаєм. Що вже казати про те, якою щасливою та задоволеною мандрами була малеча! Дорогою додому вони мріяли, що наступного року знову приїдуть у гості на хутір до козака Ламзи.
Анфіса Букреєва,
фото автора
