Як на Масницю зять тещу катав

Навіть дитина знає, що таке Масниця, що під час неї ласують варениками та млинцями, влаштовують веселі гуляння й закликають Весну. «Вісті» підготували найцікавіші факти про традиції святкування Масниці, яку наші предки називали Колодієм, та про гуляння, які тривали тиждень.

Жіноча кара

Колодій походить від старо­слов’янського свята, що символізує прощання із зимою й зустріч весни. Ця назва натякає на традицію прив’язування колоди до рук неодружених парубків та незаміжніх дівчат. Такий звичай слугував жартівливим покаранням тих, хто до Масниці не зміг знайти собі пару. Тож хлопцю, який не бажав женитися, казали так: «Колодію-володарю, Ото знай жіночу кару, З колодкою волочитись, Аж тепер будеш женитись». До речі, колодкою карали не лише молодь, але й батьків, котрі вчасно не одружили дітей.

Загалом для наших пращурів низка особливих обрядових дійств цього свята символізувала передусім весняне пробудження природи, а разом із ним Новоліття. За віруваннями пра­українців, початок нового року припадав саме на перший весняний молодик. Зокрема, одне з тлумачень походження назви вказує, що за прадавніми уявленнями Колодій — це маленький Сонце-Божич, який уже підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм. А відтак «Коло діє» означає новий оберт життя, відродження землі й людини, прокидання від зимового сну.

Кому колодку?

Гуляння під знаком Колодія тривали аж тиждень. І щодня були особливими: у понеділок Колодій народжувався, у вівторок його хрестили, в середу «похрещували», у четвер Колодій справляв Масницю, в п’ятницю помирав, а в суботу за ним тужили й плакали, поминали. Також на п’ятницю припадали, так звані, «Тещині вечірки». Цього дня теща йшла в гості до зятя, який повинен був демонст­рувати їй свою повагу. Вважалося, якщо дотримуватися цього ритуалу, стосунки між тещею і зятем будуть і надалі теплими. Тож зять із великими почестями саджав тещу в сани й гордо віз селом. Якщо ж він мав «на неї зуба» — вибирав горбки, щоб сани добре кидало. А коли вже довезе тещу до своєї хати здоровою, то за святковим столом виголошує їй різноманітні побажання (переважно жартівливого характеру). Такі як, наприклад: «Пийте, люди, по повній чарці, щоб у моєї тещі горло не пересихало!» — натякаючи на те, що вона занадто сварлива.

У неділю святкування набирали обертів. Однак саме цього дня нерозважлива молодь мусила «волочити колодку». Загалом на цьому святі головними були жінки. Уже в літах, вони ходили по домівках тих хлопців і дівчат, котрі не взяли шлюб, і прив’язували до воріт невелику дерев’яну палицю. За звичаєм, той, хто провинився, не мав права само­вільно знімати колодки, аж поки не відкупиться — не виставить могорич. Отож жіночки добряче заробляли на неодружених. А ще — за ці дні люди намагалися нагулятися до­схочу, бо ж за останнім днем Масниці-Колодія стартував Великодній піст.

Традиційною гостиною цього тижня були вареники та налисники із сиром, сирники, які присмачували запашним домашнім вершковим маслом (звідки і походить народна назва тижня — Масниця). А щодо назви Масляна, то вона має російське походження — вважають етнографи.

Та звідки б свято і його традиції не походили, головне: Колодій-Масна — віщують весну. Після Колодія молоді дівчата вже починають співати веснянки. Але спочатку вони просять благословення у матерів на спів. Господиня бере хліб на вишитому рушнику і говорить дівчатам:

«Хай вас Бог благо­словить і добрії люди! Благословляю вас веснянки співати, Землю звеселяти!».

Анфіса Букреєва