Як у Дніпрі будували Центральний міст

У нашому місті 5 листопада 1966 р. відкрито новий (Центральний) міст через річку Дніпро. Від самого початку історії нашого міста постало питання про з’єднання правого та лівого берегів Дніпра постійним мостом. Тривалий час тут були лише тимчасові переправи. Перший постійний міст був урочисто відкритий у 1884 р. Повідомляють на ФБ-сторінці Музею історії Дніпра.

З ростом міста виникла потреба у нових сполученнях. У 1932 р. постав Мерефо-Херсонський міст. Але після жахів Другої світової війни обидва мости лежали у руїнах.

Спочатку було навели понтону переправу. А згодом, у 1944 р., через Дніпро нашвидку навели дерев’яний міст. Він пройшов поруч із сучасний Центральним мостом.

Вже до середини 1950-х років ця дерев’яна переправа стала непридатною та була закрита для проїзду транспорту. За спогадами старожилів, містяни продовжували ходити пішки з одного берега на інший. У самому мості були діри, дерев’яні балки — хиталися.

Деякий час береги з’єднували дві баржі, які відправлялися від вулиці Миронова (нині —Європейська) до водної станції заводу Карла Лібкнехта, що в парку Воронцова (Сагайдак).

У 1961 році дерев’яний переправа згоріла.

Проєкт автодорожного мосту створив інженер інституту «Дніпродіпротранс» Євген Григорович Тетерук. Нову стаціонарну переправу споруджували два роки, починаючи з другої половини 1964 р. Спочатку на березі змонтували копри. Згодом на воді «виросли» плавучі крани, а також з’явилися спеціальні крани для зведення залізобетонних прогонових будов. В цілому вантажопідйомність усіх механізмів, що брали участь у будівництві мосту, перевищила 800 т.

Однак, вже на початковому етапі спорудження виникла несподівана проблема, вибору типу підстав під опори (з’ясувалося, що дно річки вкривав п’ятиметровий валунний шар). Тому мостобудівники разом із колективом «Дніпродіпротранс» розробили складну технологію, що дозволила вперше пробитися крізь валунні зони на Дніпрі.

Та, й взагалі, зведення було дуже складним. Залізобетонні блоки для конструкцій мосту вагою до 50 т підвозили плавзасобами. Ці важелезні плити монтували в зимовий час, на значній висоті, а стики скріплювали епоксидним клеєм.

Нарешті 26 серпня 1966 р. була поклали останню залізобетонну балку, що з’єднала обидва береги. Конструкція мосту отримала цілісний завершений вигляд. А 14 жовтня 1966 року почалися попередні випробування переправи. Дев’ять навантажених доверху вантажівок «Татра», загальна вага яких складала понад 110 тон, заїхали на міст, повільно пересуваючись і створюючи потрібне навантаження у прольотах. А вже 3 листопада 1966 року державна комісія прийняла міст в експлуатацію. Урочисте відкриття відбулося 5 листопада 1966 року о 15:00.

Новий міст у Дніпропетровську став найбільшим подібним об’єктом, побудованим в СРСР в 1966 р., та одним із найбільших в усьому тодішньому Радянському Союзі. «Наш міст за своєю шириною й довжиною є найбільшим на Дніпрі та одним із найбільших у країні», — зазначила газета «Дніпровська правда». Його надводна довжина — 1478 м, з урахуванням під’їзних шляхів і двох шляхопроводів — приблизно 2,5 км; ширина — 21 м.

Джерело фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/noviy_mist