Зливав координати ворогу — тепер у росії: історія зрадника з Дніпропетровщини
Він жив поруч. Ходив тими ж вулицями, вітався у магазині, лагодив кабелі. А потай -зливав інформацію ворогу. Історія Сергія Могутнова -це нагадування, що війна проходить не лише по фронту, а й по людських виборах. Навіть у мирному дворі.
Сергій Могутнов – мешканець Павлограда, інженер мобільного зв’язку, який із початку повномасштабної війни передавав ФСБ дані про розташування українських військових, залізничні вузли, рух техніки й навіть результати обстрілів у рідному місті. Він знімав відео наслідків ракетних ударів і передавав їх «наставникам» у росію.
Сергій добре знав вулиці міста й під’їзди, де було чути вибухи. Установлював і ремонтував інтернет-кабелі. І водночас – надсилав точні координати об’єктів ворогу.
«Я просто працював»
Навесні 2022 року Могутнов почав свою «оперативну діяльність» – і продовжував її системно. Слідство довело: це не є помилкою чи непорозумінням. Це було свідоме рішення – передавати ворогу інформацію у воєнний час.
Але на суді усе виглядало інакше. Він переконував: не мав злого наміру, просто виконував технічну роботу. Знімав відео як фахівець, не більше. Не усвідомлював наслідків. Проте факт передачі координат – не заперечив.
«Один із найнебезпечніших аспектів таких справ – коли підсудний прикривається “звичайною професійною діяльністю”, – пояснює адвокатка Галина Бабка. – Але суд враховує не лише формальні дії, а й обставини, контекст, систематичність передачі інформації. Якщо доведено намір співпраці з ворогом, відповідальність – невідворотна».
Суд засудив Могутнова до 10 років позбавлення волі за державну зраду. Але у травні 2025-го, під час обміну полоненими, його запросила росія. І тепер він там, де хотів бути. Колишній громадянин України тепер актив російської пропаганди.
Павлоград – прифронтове місто
Могутнов – не перший і не останній. Але він один із тих, хто свідомо обрав не Україну в найскладніший для неї час. У місті, яке майже щодня переживає обстріли, він “підливав” ворогу” інформаційного пального”. А потім намагався вдавати, що нічого такого не сталося.
«Подібні випадки – прямий виклик правовій системі. І, попри моральну обурливість, реакція має бути юридично виваженою, – наголошує юрист Сергій Воровський. – Закон “Про забезпечення національної безпеки” та Кримінальний кодекс дають чітке визначення державної зради. Але вкрай важливо, щоб усі підозри супроводжувалися доказами, інакше – це ризик переслідування невинних».
Як боротися
Ми не закликаємо до підозр чи параної. Але просимо: якщо помічаєте дивну поведінку – не мовчіть. Якщо бачите, що хтось навмисно фіксує військові об’єкти, документує наслідки ударів і кудись їх пересилає – зверніться до правоохоронців. Також діє сайт hochuksvoim.com, де можна залишити анонімну заяву.
Кожна зрада починається не з вибуху. Вона починається з мовчання. З поблажливості. З фрази: «Це мене не стосується». А от протидія – з дії. З вашого дзвінка. З пильності. Із бажання захистити своє місто, свою область, свою країну.
Олександр Правденко
головне фото: з відкритих джерел
