Андрій Бондарчук: «Діти – найкращий банк, в який можна вкладати»
В Україні вже п’ятий рік триває повномасштабне вторгнення рф. Дніпро ще із 2014 року вважається форпостом оборони країни, а від зими 2022-го до того ж регулярно зазнає ракетних ударів та дронових атак. Та, попри небезпеку з неба, школи продовжують працювати, а діти – здобувати освіту. «Вісті» есклюзивно поспілкувались із кращим учителем фізкультури в Україні Андрієм Бондарчуком й дізнались, які якості повинен мати сучасний педагог, чому дітям потрібен вибір спортивних активностей і як він «вимірює» рівень успішності учня на своєму предметі.
Педагогічна майстерність
Вчителі – це ті, хто нині не тільки дбає про безпеку дітей під час оголошення сигналу повітряної тривоги, а й намагається зробити їхнє дитинство безпечним. Вони дають не тільки знання, а й сприяють тому, щоб діти у хвилини безпеки розслабились та відпочили психологічно. Один із таких педагогів – учитель фізичної культури гімназії №101 ДМР Андрій Бондарчук. Він постійно вигадує для дітей різні активності, знайомить їх із новими видами спорту, допомагає ставати сильнішими та впевненішими у собі. За такий педагогічний підхід та популяризацію здорового способу життя неодноразово ставав переможцем фахових конкурсів. Починаючи з 2004 року, Андрій Бондарчук – переможець та призер Всеукраїнської спартакіади серед працівників закладів загальної середньої освіти. Пізніше переміг на обласному турі Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» в номінаціях «Учитель фізкультури» та «Класний керівник». У 2023 році став переможцем дніпровського престижного конкурсу «NEOсвітній арсенал», а у 2025-му – Національного конкурсу Physical Education Teacher Award -2025. У 2026 році увійшов першим номером до трійки кращих учителів –учасників Всеукраїнського конкурсу «Формула активної нації». Андрій Бондарчук зізнається, що любить свою справу – і це допомагає йому розвиватися, хоча після закінчення школи навіть не мріяв бути вчителем фізкультури.
«Ніколи не думав, що буду працювати вчителем, бо завжди хотів займатися спортом. Але після закінчення інституту фізичної культури я прийшов до школи, в якій навчався; створив свій перший спортивний клас, став класним керівником і дуже прикипів до дітей, і так уже 22 роки», – зізнається Андрій Бондарчук. Він згадує, як на початку його кар’єри шкільна програма обмежувалася невеличким стандартним вибором спортивних активностей. «Раніше у нас було лише кілька видів: футбол, баскетбол, волейбол, гімнастика і легка атлетика. Зараз, порівняно з тим, як я прийшов до школи, то є набагато більший вибір різних модулів, різних видів спорту. Він вражає, і знайти себе дитині, на мою думку, дуже легко. Чи хочеш займатися сучасними модулями, де є доджбол, флорбол чи регбі або попрацювати на скалелазному стенді тощо. Раніше діти займалися тим, що обирав учитель, а зараз дитина сама, за бажанням обирає, яким видом спорту вона буде займатися на уроці. Навіть якщо це урок онлайн –в учня теж є вибір, і це найголовніше», – розповідає вчитель.
За словами Андрія Бондарчука, сучасний учитель повинен мати щонайменше три якості – це любов і щира повага до дітей та відкрите серце. До кожної дитини в нього особистий підхід та увага. На кожному занятті – спільна розминка, а потім вони займаються тією активністю, яка їм подобається. Він намагається зацікавити своїм предметом, і щоб кожному учню хотілося йти на заняття з фізкультури. «В кожному класі є улюблені види спорту. Я підлаштовуюсь та під час розминки стараюся дати їм «спробувати» інші види, вправи, бо сьогодні дитині подобається одне, але ми ж готуємо їх так, щоб підготовка була різнопланова. Щоб вони займались не одним видом спорту. Зараз у мене більше індивідуальної роботи. Для кожного учня стараюсь дати вправи, які їх більше розвивали б , покращували, щоб вони бачили свій власний прогрес. А коли дитина відчуває свої (хай і невеликі) спортивні досягнення, то їй ніколи не буде соромно, навіть якщо конкретно зараз щось не виходить», – говорить Андрій Бондарчук.
Своєю чергою, діти в гімназії, де він працює, прибігають до спортзалу навіть під час перерв між уроками, щоб пограти в бадмінтон або флорбол (хокей у залі з м’ячем). А заняття з фізкультури в умовах сьогодення для багатьох дітей стають іще й способом психологічного розвантаження. «Флорбол у нас зараз дуже популярний. Коли я його тільки привіз до нашої гімназії, вони запитували, що це таке, а зараз на кожній перерві просто “залипають” у спортивній залі», – зазначає Андрій Бондарчук.
Смартфон-помічник
«Діти – то наше майбутнє. І від того, яким ми хочемо його бачити , від них дуже багато залежить. Діти – найкращий банк, в який можна вкладати. Це наші медики, наші управлінці. Дуже хочеться, щоб у нас була здорова нація», – говорить Андрій Бондарчук. Щоб зацікавити дітей спортом та «відірвати» від смартфонів, учитель придумав проєкт «Healthy smartphone» , яким хотів продемонструвати, як смартфон для дитини може бути не просто іграшкою, а помічником. Оскільки на той час діти ще були частково на дистанційному навчанні, то суть цього проєкту полягала в тому, що дитина заходить за кодом у додаток, обирає ту чи іншу активність і виконує її упродовж дня, і таким чином має додаткові бали. За цей проєкт він отримав нагороду на конкурсі «NEOсвітній арсенал»-2023.
Учитель постійно знайомить дітей із різними спортивними додатками, адже один із головних принципів його роботи – познайомити школярів із чимось новим, розповісти їм про те, чого вони раніше не знали.
Ще один проєкт, який був реалізований за участі Андрія Бондарчука, знаходився на стику кількох предметів під час дистанційного навчання. «Я дуже полюбляю туризм, і ось у закладі розробили такий проєкт, де діти могли пропрацювати не лише фізичну культуру, а й інші сторони – це було поєднання одразу кількох предметів: біології, географії, фінансової грамотності. Діти повинні були розробити бізнес-проєкт зеленого туризму і проєкт, який став переможцем, був втілений у життя», – розповідає Андрій Бондарчук. На його думку, для вчителя головне – розвиток. Тоді і дітям буде цікаво, і самому викладачу. «Якщо вчитель сидітиме на місці – це біда. Відколи я прийшов до закладу – постійно працюю над різними авторськими проєктами, щоб залучити дітей до предмету, щоб їм було цікаво», – говорить Андрій Бондарчук. Він зазначає, що учні брали участь у різних конкурсах. Наприклад, торік гімназія стала однієї із-поміж 10 шкіл в Україні, яка потрапила до міжнародного проєкту Moving Schools Challenger , де упродовж року потрібно було «зібрати» здорові кілометри. Щомісяця для дітей був новий виклик і ми їх реалізовували, а коли підбили підсумки, то наш заклад увійшов до трійки найактивніших. До речі, не тільки серед тих, що були в Україні, а й серед інших 4 країн-учасниць», – розповідає Андрій Бондарчук.
Підтримка батьків
Учитель також наголошує, що для досягнення дитиною успіхів у навчанні потрібно працювати не лише із учителем, а й батьки повинні брати участь у цьому процесі. На думку педагога, їхня роль надзвичайно важлива. «Дитина отримала 10-12 балів із фізичної культури, музики чи образотворчого мистецтва, а батьки говорять, що краще б ти таку оцінку отримав із математики. Не варто применшувати її досягнення, порівняно з іншими предметами. Батьки повинні розуміти, що сьогодні дитина отримала 10 балів із цього предмета, а завтра їй буде цікаво і з інших предметів мати відмінний бал», – говорить Андрій Бондарчук. Підтримка батьків допомагає зберегти інтерес до навчання і мотивує дитину до високих результатів в усіх сферах.
Головним критерієм успіху вчитель вважає особистий розвиток дитини. «Важливо не те, наскільки підготовленим учень був на старті, а його власна траєкторія зростання упродовж семестру чи навчального року. Навіть якщо раптом він зміг підтягнутися на кілька разів більше за якийсь певний час, це вже його досягнення. В мене є дівчина, яка казала, що не вміє грати, а зараз вона в топі гравців. Усе залежить від того, як вона баче і хоче розвиватись. І як працюють у русі не тільки дитина і вчитель, а й батьки», – говорить Андрій Бондарчук.
Дитячі очі
Серед головних джерел натхнення він називає учнів, які приходять на заняття із зацікавленістю та прагненням досягати нових результатів. Не менш важливою є підтримка родини, яка допомагає рухатися вперед і не зупинятися на досягнутому. «Найбільше мене надихають «гарячі» очі учнів і підтримка родини. Коли бачиш бажання дітей розвиватися, розумієш, заради чого працюєш. Якщо брати більш масштабно – це шкільна родина, бо коли немає підтримки від колег – дуже складно, а коли тобі директор завжди каже: «Без проблем, якщо тобі це цікаво», то ти пробуєш, втілюєш, ти постійно в конкурсах, у русі», – ділиться педагог.
Особливе місце в роботі вчителя мають заходи, які об’єднують дітей та батьків. Окрім уроків фізичної культури, у гімназії проводять сімейні спортивні зустрічі — Family Party, тематичні тижні доджболу, флорболу чи футболу. До них долучаються не лише учні, а й їхні батьки. Такі події дають дітям можливість побачити своїх батьків у спортивній атмосфері, а дорослим — ближче познайомитися та поспілкуватися між собою. «Коли спілкуються батьки між собою, то спілкуються між собою і діти. І це найголовніше, бо шкільні роки пролітають – і все, а це – найцінніші спогади», – говорить Андрій Бондарчук. Також він зі своїми учнями регулярно бере участь у різноманітних спортивних змаганнях. «Один із проєктів, в яких ми беремо участь, – це «Ліга акТИвних» від Міністерства молоді та спорту. Це змагання з мультиспорту – 4 видів активностей – доджболу, флорболу, регбі-5 та панафутболу. Торік я пройшов сертифікацію як тренер і в цьому році ми виступали на обласних змаганнях і виграли», – розповідає Андрій Бондарчук.
Мультиспортивні класи
Участь у професійних конкурсах потребує чимало часу та зусиль. На них учитель витрачає свій власний час. Після робочого дня Андрій Бондарчук систематизує матеріали, готує презентації для комісій тощо. «Якщо ти живеш своєю справою і отримуєш від неї задоволення, то навіть вечори, проведені за підготовкою до нових проєктів, стають не навантаженням, а можливістю для розвитку», – переконаний педагог. У минулому році на конкурсі Physical Education Teacher -2025 його було визнано кращим учителем. Участь у ньому взяли майже тисяча освітян. Важливо було не лише розповісти про власний досвід, а й підтвердити його реальними результатами: показати впровадження інноваційних спортивних модулів, участь у загальнонаціональних соціальних ініціативах, проєктах Міністерства молоді та спорту, програмах із розвитку гендерної рівності та інклюзивного підходу в освіті. Андрій Бондарчук переконаний, що будь-які конкурси для вчителя – це нові можливості для розвитку, спілкування з однодумцями та обміну досвідом. Саме тому він радить кожному вчителю вірити у свої сили, постійно вдосконалюватися та не втрачати бажання рухатися вперед.
Важливим складником діяльності вчителя є й громадянська позиція. Із 2022 року він долучився до підрозділу територіальної оборони, а згодом активно зайнявся волонтерською діяльністю. Регулярні поїздки на прифронтову і фронтову зону, допомога військовослужбовцям та підтримка бойових підрозділів стали невід’ємною частиною його життя. За волонтерську допомогу для забезпечення незалежності та територіальної цілісності України педагог отримав численні подяки та відзнаки від військових бригад. Андрій Бондарчук переконаний, що такий приклад мотивує й учнів бути активними та небайдужими до життя країни.
Серед планів пана Андрія – розвиток мультиспортивних класів у навчальних закладах. За ініціативою Міністерства молоді та спорту України спільно з Державною установою «Агенція масового спорту України» та громадською спілкою «Асоціація Мультиспорт». Його головна мета — зробити спорт доступним для дітей у громадах, популяризувати сучасні види рухової активності та створити мережу мультиспортивних клубів. У межах проєкту в громадах створюються мультиспортивні клуби, а в закладах освіти – класи. Педагог переконаний, що саме мультиспортивний формат є одним із найефективніших способів зацікавити сучасних дітей спортом. Замість концентрації на одній дисципліні школярі отримують можливість спробувати себе в різних видах активності, знайти власну траєкторію розвитку та сформувати звичку до здорового способу життя. На його думку, поява нових мультиспортивних клубів у Дніпрі та області дасть можливість залучити до регулярних занять спортом сотні дітей і створити сильну спортивну спільноту, яка продовжить розвиватися навіть у складних умовах воєнного часу.
Тамара Бєлкіна,
фото з особистого архіву Андрія Бондарчука
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини
