Цікава Дніпропетровщина: що робили Шевченко й Рєпін у Добрій Надії

Село Добра Надія, що у Томаківському районі, – справжня культурна та історична родзинка області. У місцевій школі вже не один рік займаються збереженням та відродженням історичної й культурної спадщини. Тут, у Добронадіївському НВК, діє краєзнавчий музей, що ніби дихає історією й тісно пов’язаний з долею тутешніх сіл. Нині працівники музею та школи мріють про те, аби на цій території з’явилася туристична стежина, до якої буде залучений і давній козацький храм, зведений за легендарного отамана Івана Сірка

Дари Каховського моря

Шкільний музей у Добронадіївському НВК започатковано ще в 1987 році. Його збирачем і духовним охоронцем з тих часів є Олександр Рубан, нині – заступник директора з виховної роботи. Пан Олександр за фахом – викладач української мови та літератури, тож музейна справа спочатку була для нього новацією. Як справжній патріот рідної землі й талановита творча людина, Олександр Федорович серйозно поставився до роботи: не лише конструктивно заходився облаштовувати приміщення музею, але й ретельно збирати старовинні матеріали.

Значна частина експонатів – із берегів Каховського водосховища, що в радянські часи поглинуло чимало місцевих сіл та старовинних січових земель. Та нині води повертають захоплене: вимивають на берег унікальні речі! Ними й багатий музей. Серед них: давні грецькі амфори, старовинні речі вжитку, зустрічаються й рештки давніх, уже скам’янілих, тварин. Чимало артефактів – і з доскіфських часів.

Є тут і горщик, що зліплений без гончарного круга, датований серединою ІІ тисячоліття до Різдва Христового. Ця знахідка – із поховання в урочищі Калита біля с. Іллінка ( стара назва Грушівка). Цікаво, що в цьому горщику, який тримав у руках небіжчик, –  збереглися кістки осетрових риб.

Тут бували Шевченко й Рєпін

Чимало інформації в музеї міститься й про легендарних людей краю. Серед них – кошовий отаман Іван Сірко, який доживав віку у сусідньому з Доб­рою Надією селі  Грушівка. «Там була пасіка отамана. Й досі зберігся куток, де він мешкав. На цих землях Сірко звів церкву. Кажуть, її відвідав під час подорожі Україною Тарас Шевченко. А в 1880 році сюди приїздив художник Ілля Рєпін разом із своїм учнем В.Сєровим, щоб написати картину «Церква в Грушівці», яка зараз зберігається в музеї в Санкт-Петербурзі», – розповідає Олександр Федорович.

Гість із Хортиці

Тож нині у школі с. Добра Надія значна увага приділяється патріотичному вихованню. Учні люб­лять відвідувати музей, активно допомагають у краєзнавчих дослідженнях, захоплюються історією не менше дорослих. Зокрема, на згадку про Івана Сірка учень 11-го класу виліпив його скульптуру. Нині вона – частина музейної експозиції. Є й чудові макети козацької Січі, запорі­зької чайки. Неподалік скульптури отамана розташувалися козацькі цимбали. Цей експонат особливий: створений уже в наші часи – цимбали виготовили разом учителі та учні.

«Якось до нас  приїхав заступник директора музею із Хортиці, кандидат історичних наук, автор багатьох історичних статей про козаччину і, зокрема, про козацького отамана Івана Сірка,  Арнольд Сокульський. Його привіз художник з Іллінки, випускник нашої школи Микола Боровик. Арнольд Сокульський тиждень описував наші знахідки та визначав їхній вік. Виявляється, деякі речі датуються II-III тисячоліттями до Різдва Христового», – згадує пан Олександр.

Є у шкільному музеї ще й розділ «Побут», де можна побачити речі, що знайдено на рештках маєтку поміщика Яковлєва та поміщиці Шишкіної, котрі мешкали в дореволюційні часи на цих землях.

Серед експонатів закладу – чимало документів, старих монет, банкнот. На стендах – світлини. Наприклад, фото кінця XIX століття з маєтку пана Яковлєва. Дивишся – й ніби повертаєшся у ті часи.

Туристична стежка до храму

У НВК активно ­займаються й краєзнавчими дослідженнями. Пошукові загони під керівницт­вом учителів дослідили, де знаходилася  старовинна козацька церква у Грушівці. На тому місці ентузіасти на чолі з Олександром Федоровичем разом із школярами установили  камінь із табличкою: «На цьому святому місці стояв величний храм Архістратига Михайла. Камінь встановлено на честь 225-річчя з дня освячення місця під храм. Святий Архістратиже Божий Михайле, моли Бога о Нас». До речі, на Всесвітньому конгресі українців Микола Боровик та Арнольд Сокуль­ський внесли питання щодо відродження даної козацької святині. «У нас чудовий край, багатий на історичні родзинки. Тож саме час зробити тут  туристичну стежину», – зазначає Алла Тимофіївна. Її у цьому підтримує й Олександр Федорович.

Та поки що, на жаль, із відродженням козацької церкви та дослідженням її території археологами не усе вдається. Причина – чиновницькі перепони на місцевому рівні. Але, сподіваємося, що й вони будуть подолані. Бо ж козацька святиня має відродитись. А поява туристичної стежини, до якої залучать шкільний музей, козацьку церкву, зимівник козацького отамана Івана Сірка, неабияк сприятиме розвитку місцевих земель та популяризації української культури.

Цьогоріч шкільному музею виповнюється 30 років, а школі – 60. Бажаємо, щоб мрії її директора та збирача матеріалів здійснилися!

Анфіса Букреєва