День Незалежності як чинник консолідації Українського народу та виклики, які сьогодні стоять перед країною

Чергова річниця Незалежності України — це не тільки час, коли треба підбити підсумки пройденого країною, але й дата, коли належить відповісти на найактуальніші питання сучасної доби.

Розвиток країни

Досягнення Україною незалежності та її залучення до міжнародної системи поділу праці створили якісно нову ситуацію для розвитку української нації — народу з давньою та самобутньою культурою, багатою історією, народу, який має значний потенціал інтелекту й духовності. Історично українська національна свідомість розвивалась переважно в умовах відсутності повної державності, але стійкість духу нації, його здатність до самовідтворення у вкрай несприятливих умовах життя багатьох поколінь зробили можливим проект сучасної України як суверенної демократичної держави.

Головний сенс української незалежності полягає в тому, що країна стала суб’єктом цивілізованого поступу світу. За сутністю української державності національні інтереси України слід визначити, як розвиток самобутності української нації, забезпечення прав кожної людини й громадянина на власну безпеку, добробут і вільний розвиток своїх творчих можливостей, забезпечення суверенітету та територіальної цілісності держави, життєвого простору українського суспільства в світі та його співробітництва з іншими суспільствами, гарантування надійної системи національної безпеки та стабільності економічних, соціально-політичних, екологічних і духовно-інтелектуальних засад існування держави.

Національні інтереси визначаються шляхом виявлення волі народу безпосередньо або через вищі інститути державної влади. Лише в демократичному суспільстві існують надійні гарантії того, що егоїстичні інтереси окремих осіб, соціальних груп, партій не будуть представлені як загальнонаціональні. Різні політичні сили в демократичних суспільствах пропонують громадянам свої уявлення про долю країни та визначають пріоритети у сфері національних інтересів, а отримавши владу, намагаються реалізовувати свої політичні програми. Проте, якщо з’ясується, що політика цієї сили суперечить об’єктивним інтересам нації, то ця сила втрачає право на владу. Але неприпустимо, щоб будь-яка політична сила в державі намагалась порушити територіальну цілісність країни або змінити її ідентичність, зламати конституційний устрій, поступитись державним суверенітетом тощо. Якщо така антидержавна політична сила усе ж з’являється, вона становить серйозну загрозу існуванню держави.

Упродовж довгих років складалася система духовно-культурної та інформаційної залежності України від центральних інституцій імперії, поглиблена в період панування тоталітарної системи. Водночас, вихід країни в міжнародний інтелектуальний і культурний простір — необхідна умова виживання нації, реалізації її суверенітету. Україна значною мірою потерпає від того, що у світовому інформаційному просторі мало представлена власними засобами масової інформації.

Ідея консолідації українського суспільства формується сього­дні як ідея такої української державності, в якій можуть бути зацікавлені всі головні ідеологічні напрямки, що ведуть діалог між собою та діють в інтересах усього українського народу. Саме це забезпечує нині повільне, але послідовне просування шляхом цивілізаційного розвитку.

Стратегічні проблеми

Магістральним шляхом розвитку українського суспільства є формування соціально орієнтованої, демократичної правової держави, інтегрованої у світове господарство на засадах конкуренто­спроможності національної економіки. На цьому шляху Україна має вирішити низку стратегічних проблем:

  • об’єднання суспільства, формування єдиного гуманітарного простору, прорив до рейтингу найуспішніших народів світу. Україна має зробити суттєвий крок щодо вирішення головного завдання національного розвитку — формування консолідованого українського суспільства. Саме гуманітарна політика в нових суспільно-політичних умовах покликана сформувати обрії майбутнього для країни і для кожного громадянина;
  • демократизація економічних відносин. В економічній сфері демократизація передбачає формування повноцінної інституційної структури ринкової економіки, гарантування захисту та реалізації прав власності, забезпечення рівноправності суб’єктів господарювання. Синхронно з демократизацією економічних відносин, на основі політики лібералізації, потрібно запровадити прозоре законодавство та утвердити верховенство права як у політичній, так і в економічній сферах. Успішна реалізація завдань соціально-економічного розвитку держави неможлива без формування відповідного суспільного консенсусу щодо перспектив економічного й соціального розвитку України;
  • гуманізація економіки. Нагальне завдання — установлення прямої залежності між показниками економічного розвитку та рівнем добробуту громадян України. Покращення добробуту повинно відбуватися не за рахунок перерозподілу, а шляхом забезпечення можливостей реалізації творчого, трудового та підприємницького потенціалу. Найперше держава має привернути увагу всебічному розвитку людського капіталу нації;
  • ефективна регіональна інтеграція. Загострення конкурентної боротьби на світових ринках спонукає країни вживати заходів щодо зміцнення та захисту конкурентних переваг у межах регіональних економічних союзів. Для України ця проб­лема актуалізується у контексті політики інтеграції до ЄС;
  • модернізація інфраструктури та реформування ключових секторів економіки. Житлово-комунальна галузь і досі не реформована. Тому особливу увагу слід зосередити на якісних перетвореннях саме в цьому секторі, зокрема у напрямку вдосконалення порядку регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги. Кардинальних змін потребує також підхід до енергоспоживання. Має бути переглянута сама ідеологія формування тарифної і цінової політики в напрямку модернізації основних фондів, зменшення втрат у мережах. Насамперед, це стосується електро­енергетики, вугільної галузі, газової сфери. Тут реформи будуть спрямовані, зокрема, на забезпечення незалежності національного регулятора ринку електроенергії.

Україна зробила свій цивілізаційний вибір на користь європейської інтеграції і повинна брати участь в інтеграційних угрупованнях на паритетній основі, досягти європейських показників ефективності виробництва, рівня життя, соціально-економічного розвитку.

До Єдиного дня інформування