ДФС у Дніпропетровській області інформує

ДФС у Дніпропетровській області інформує, що за 4 місяці 2016 року платники Дніпропетровської області поповнили місцеві бюджети на 4,7 мільярдів гривень.

Це на 1 мільярд 039 млн. грн., або на 28 відсотків більше, ніж за січень — квітень минулого року. Як і торік, головним джерелом наповнення місцевої казни Дніпропетровського регіону залишається податок на доходи фізичних осіб.        З початку року цього податку мобілізовано 2 млрд. 451 млн. грн., що на 40,6% більше, ніж у відповідному періоді минулого року.

Від землевласників та землекористувачів надійшло 1 млрд. 030 млн. грн. плати за землю, що на 40,4% більше фактичних надходжень січня – квітня   2015 року. Спрощенці сплатили єдиного податку майже 422 млн. грн., що на 70,4% більше минулорічних надходжень.

Оприлюднений індекс інфляції за квітень 2016 року

За даними Держстату, індекс інфляції в квітні 2016 року до попереднього місяця становив 103,5%, а до квітня минулого року — 109,8%.

Щодо оподаткування операцій за договорами перестрахування

Державною фіскальною службою України у зв’язку з надходженням численних запитів платників податків та, враховуючи позицію Міністерства фінансів України, викладену у листі від 12.04.2016 № 31-11130-09-10/10496

надано роз’яснення від 04.05.2016р. № 15699/7/99-99-15-02-02-17, а саме:

особливості оподаткування страховика встановлено п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України (далі — Кодекс).

Згідно з п.п. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 Кодексу страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до п. 136.1 ст. 136 цього розділу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 Кодексу.

До того ж п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст.141 Кодексу передбачено, що об’єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до п.п. 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст, 136 Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об’єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Зазначеним підпунктом Кодексу не передбачено включення до складу об’єкта оподаткування податком на дохід страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих страховиком за договорами перестрахування.

Відповідно до п.п. 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 Кодексу під час провадження страхової діяльності юридичних осіб — резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у пункті 136.1 цієї статті, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:

— З відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 Кодексу;

— 0 відсотків за договорами із довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах    недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договорами страхування додаткової пенсії та визначених підпунктами 14.1.52, 14.1.52 , 14.1.52,14.1.52,14.1. 52 2 і 14.1.116 п. 14.1ст. 14 Кодексу.

Діяльність у сфері страхування регулюється Законом України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі — Закон), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Відповідно до ст.1 Закону страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Крім того, ст. 12 Закону визначено, що перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Аналогічні норми наведені і в Цивільному кодексі України (далі — ЦКУ). При цьому визначення договору перестрахування наведено у ст. 987 ЦКУ, згідно з якою це окремий, відмінний від договору страхування, вид договору у сфері страхування.

Таким чином, з метою оподаткування податком на дохід за ставкою З відсотки об’єкт оподаткування страховика визначається як сума страхових

платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування.

Страховики, які перестраховують страхові платежі за договорами перестрахування іншій страховій компанії (перестраховику), з якою укладено договір перестрахування, не зменшують об’єкт оподаткування податком на дохід за ставкою 3 відсотки на суму таких платежів.

Перестраховики, які отримують страхові платежі за договорами перестрахування, не включають їх до складу об’єкта оподаткування податком на дохід за ставкою 3 відсотки.

Податкові консультації щодо оподаткування операцій за договорами перестрахування застосовуються у частині, що не суперечить цьому роз’ясненню.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого фізичною особою від надання в оренду земельного паю юридичній особі

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі — Кодекс), відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.

Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується п. 170.1 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.1.1 якого податковим агентом платника податку — орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу доходи, зазначені, зокрема, у п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Враховуючи зазначене, юридична особа (орендар) при нарахуванні (виплаті) фізичній особі (орендодавцю) доходу у вигляді орендної плати повинна утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.

Добавить комментарий