До Дня пам’яті померлих від СНІДу

15 травня світове співтовариство відзначає Всесвітній день пам’яті померлих від СНІДу. День пам’яті є нагадуванням для мільйонів людей про смертельну хворобу, якої можна уникнути.

До середини XX століття людство не знало про вірус імунодефіциту людини. Про ВІЛ існує багато історій, найбільш достовірна теорія розвитку цього вірусу, що він був наявний в Центральній Африці (у мавп), відбулась мутація і потім передався племенам, людям і пішов далі гуляти по світу десь наприкінці 60-70-х років. Центральна Африка розглядається як регіон, де з’явилося життя. Центральна Африка активна з точки зору мутацій вірусів і появи нових інфекцій.

В Україні з 1987 до 1995 року були зареєстровані поодинокі випадки захворювання на ВІЛ/СНІД. Починаючи з 1996 року, епідемія розпочала розповсюджуватися у геометричній прогресії, з того часу офіційно зареєстровано близько 284 тис. хворих на ВІЛ/СНІД. На диспансерному обліку знаходиться близько 127 тис. ВІЛ-інфікованих, серед них 34 тис. хворих на СНІД.

В Дніпропетровській області за весь час спостереження за ВІЛ-інфекцією зареєстровано понад 68 тис. ВІЛ-позитивних осіб, звернулись до лікарів-інфекціоністів та встановлено діагноз понад 47 тис. хворим на ВІЛ/СНІД, понад 8 тис. померло від СНІДу, перебувають під диспансерним спостереженням понад 25 тис. хворих. В поточному році кожного робочого дня діагноз ВІЛ-інфекція встановлювався 7-8 пацієнтам.

Дані офіційної статистики відхиляють розповсюджену думку, що ВІЛ-інфекція вражає лише представників груп ризику (споживачі ін’єкційних наркотиків, жінки комерційного сексу, чоловіки, які мають секс з чоловіками). На теперішній час захворювання реєструється у чоловіків і жінок, підлітків та дітей, осіб різного віку, різного соціального статусу, підтримуючих абсолютно різні погляди в суспільстві.

Зараз відбувається зміщення акценту парентерального шляху зараження на статевий. Лише за чотири місяці 2016 року 57,2% хворих були інфіковані статевим шляхом та 24,3% парентеральним. Наприклад, лише у 1996 році 94% пацієнтів були інфіковані за рахунок вживання наркотичних речовин ін’єкційним шляхом.

Впевненість, що «зі мною цього ніколи не станеться», небезпечна. Необхідно усвідомлювати небезпеку можливого інфікування ВІЛ, володіти необхідними знаннями і правилами профілактики можливого зараження і неухильно їх виконувати.

Людина може жити і не знати, що у неї є ВІЛ-інфекція і що інфікувався багато років тому.

Треба знати, що після зараження настає стадія гострої ВІЛ-інфекції, яку як пацієнти, так і лікарі приймають за ГРЗ, грип, інфекційний мононуклеоз. Після цього симптоми проходять протягом перших двох місяців після зараження, і далі людина майже 8-9 років може жити, зовсім не підозрюючи, що у неї є ця інфекція до тієї пори, поки не почне руйнуватися імунна система. Однак, як показує досвід, бувають випадки, що захворювання розвивається стрімко, все залежить від стану імунної системи. Треба вчасно звертатись до лікаря. Для того, щоб лікар правильно розцінив це захворювання, пацієнт повинен розповісти про те, що мав ризиковану поведінку (статеві стосунки з людиною з невідомим ВІЛ-статусом, статеві стосунки без засобів індивідуального захисту, вживання наркотиків в минулому або зараз тощо).

Існують симптоми, на які повинні звертати увагу громадяни. Ось деякі з них: герпес, оперізуючий лишай, всі грибкові захворювання, лихоманка неясної етіології, тривалий кашель, діарея тощо.

Для відновлення імунної системи хворим на ВІЛ/СНІД призначається антиретровірусна терапія.

На сьогодні в області антиретровірусна терапія безкоштовна і доступна 10284 ВІЛ-інфікованим хворим, серед них 542 дитини. АРВ-терапія представляє складну схему прийому препаратів, яку довічно повинен приймати пацієнт. Важливо, щоб пацієнт був прихильний до терапії і дотримувався рекомендацій лікаря.

Деякі СНІД-дисиденти, вчені, лікарі, громадські діячі, стверджують, що вірусу ВІЛ ніхто не бачив, і все це велика афера фармацевтичних компаній. Але це не так, щодня в закладах охорони здоров’я області вмирають від СНІДу 3-4 хворих. Безумовно, у кожного хворого розвиток хвороби індивідуальний  і це доводить лише, що імунні системи наших організмів значно різняться.

Сьогодні важливо, щоб кожна людина пройшла тестування на ВІЛ. Треба щоб люди частіше бували у лікаря — це тенденція, яка повинна бути в нашому суспільстві. І робити тест на ВІЛ треба регулярно: це дає можливість вчасно виявити захворювання і вчасно почати лікування. Це запорука того, що людина, яка має цей вірус може довго жити повноцінним життям.

Тестування на ВІЛ-інфекцію можна пройти в будь-якому лікувально-профілактичному закладі за місцем проживання або у спеціалізованих установах: СНІД-центрах, або кабінетах «Довіра» при центральних міських, районних лікарнях. Для населення області та хворих на ВІЛ/СНІД створені сучасні, комфортні умови, це дозволяє проводити якісну профілактичну, консультативну, лікувально-діагностичну допомогу.

При підозрі на ВІЛ-інфекцію та підтвердження діагнозу не варто панікувати. Так, ваше життя може змінитися, але пам’ятайте, що ВІЛ – це не вирок. Тим більше, що проблему розділять з вами грамотні фахівці, які завжди допоможуть. Вони знають багато історій з життя хворих, у яких спочатку був шок, потім пошук порятунку, а тепер багато з них спокійно живуть, працюють, приймають препарати і якість їх життя цілком нормальна. Не відкладайте вирішення своєї проблеми на завтра. Самотужки боротися з хворобою набагато складніше.

Хоча ВІЛ – це не вирок, але бережіть себе, без ВІЛ життя набагато краще! Для того, щоб ВІЛ перемогти, користуйтесь засобами індивідуального захисту та відвідуйте лікаря для обстеження на ВІЛ.

Добавить комментарий