На Дніпропетровщині легендарній споруді загрожує відключення від електропостачання

На Дніпропетровщині рятівна місія легендарного каналу «Дніпро — Західний Донбас», спочатку призначена для позбавлення шахтарського краю від водного голодування, на жаль, зараз утратила сенс і функціональність. Зрозуміло, що в усьому винна війна на Донбасі. Одне слово, не до води…

Хоча канал почав різко зменшувати обороти лопатей своїх найпотужніших насосів іще на початку 90-х. Тоді, під час дикого дерибану, хижацької прихватизації, а, по суті, початку краху вугільно-металургійної, та й хімічної промисловості Східної України, також було не до води. В обох випадках розум і свідомість людей сп’яняло ефемерне передчуття манни небесної. Але ж після сп’яніння обов’язково настає похмілля, сушить і, ох, як хочеться пити!

Більш того, через борги каналу «Дніпро — Західний Донбас» за електроенергію, які складають більш ніж 100 млн грн, споруді загрожує відключення від електропостачання. Це призведе до зупинки водопостачання в оселі близько 300 тисяч мешканців області. Зокрема, без води залишаться: Павлоград, Тернівка, Синельникове, Іларіонове, Першотравенськ і прилеглі до них села та сільгоспугіддя.

На Дніпропетровщині канал пролягає територією кількох районів. Насосна станція №6, яку відвідав автор, належить до Перещепинської ділянки каналу, де з тамтешнім господарством усієї споруди, а також історією каналу мене познайомив очільник шостої насосної Віктор Продан.

ДОНЕЦЬК УЖЕ ПІВ СТОЛІТТЯ СУШИТЬ

Побудований у 1958 році для водозабезпечення Донецької області, канал «Сіверський Донець — Донбас» уже в середині 1960-х не міг повноцінно задовольняти потреби промисловості, зрошувальних систем і населення регіону. Тому для перекидання води з Дніпра до обмілілого Сіверського Дінця в 1969 році розпочато будівництво каналу «Дніпро — Західний Донбас».

Спочатку планували побудувати дві черги каналу загальною протяжністю 550 км: перша — до річки Сіверський Донець; друга — додатково до каналу Сіверський Донець — Донбас. Проте вдалося завершити лише першу чергу, яка почала функціонувати в квітні 1982 року. Друга — була виконана на 80%, будівництво припинено в 1997-му, за відсутності фінансування.

ГЕОГРАФІЧНІ ВИТОКИ ТА ВОДНІ ПОТОКИ

Канал «Дніпро — Донбас», що не має аналогів ані в Європі, ані на всій Східній півкулі, бере початок із Дніпродзержинського водосховища. Ширина дна — близько 10 м, ширина поверхні — від 30 до 60 м, глибина — 4-5 м. Канал дюкером проходить під річкою Оріль, пролягає Дніпропетровською та Харків­ською облас­тями, де з’єднується з Орільським і Краснопавлівським водосховищами, спеціально збудованими для безперебійного водопостачання на випадок аварії. Далі вода в каналі самопливом тече Харків­ською облас­тю і, частково вико­ристовуючи русло річок Бритай і Берека, досягає Сіверського Дінця. Енергію самопливу гасять і регулюють споруджені греблі перепаду.

Загальна протяжність каналу — 263 км. Русло прокладалося за допомогою земснарядів та крокуючих екскаваторів. 12 насосних станцій піднімають воду на висоту 63 м над рівнем дніпро­дзержинського водозабору. За більш ніж 30-річне існування через його русло пройшло близько 5 мільярдів м3 води.

КРАН ПЕРЕКРИЛА НЕ ПОЛІТИКА, А НЕСПЛАТА

Дніпровська вода каналу призначалася для зрошувальних систем, водоканалів і підприємств Дніпропет­ровської, Полтавської, Харківської, Донецької та частини Луганської областей. Найбільшими споживачами до останнього часу був басейн річки Сіверський Донець і залишається Харків­ський водоканал. Основні ж споживачі води в Дніпропетровському регіоні — міста Перещепине та Новомосковськ, смт Гвардійське та Черкаське, Магдалинівська, Павлоградська, Царичанська та Фрунзенська зрошувальні системи.

За секунду канал здатний пропускати 120 кубометрів води, проте навіть у найкращі часи його проєктний потенціал фактично викорис­товувався максимум на 30%. Після 1991 року продуктивність каналу знизилася до 10 м3/сек, а після початку на Донбасі військових дій — і того менше. За твердженням Віктора Продана, тільки через несплату послуг каналу, а не з політичних мотивів, цієї весни на Донбас подавалося не більш як півтора куба води на годину, обсягу якої вистачає лише для того, щоб Сіверський Донець остаточно не пере­творився на болото.

Для додаткового водо­постачання півтора мільйона мешканців міст Лозова, Первомайське, Харків і дрібніших населених пунктів Харківської області з Красно­павлівського водосховища, місткістю 410 млн кубів води, проклали 142-кілометровий водогін із двох металевих півтораметрових за діаметром труб. Один трубопровід донині є основним із водо­постачання Харкова. А інший — викопують і ріжуть на металобрухт.

ЩО НАПИСАНО ПЕРОМ…

Будівництво каналу «Дніпро-Донбас» було оголошено ударною комсомольською будовою. Тому, крім кращих фахівців, туди відрядили і кращих письменників. Дніпропетровське видавництво «Промінь» у 1977 році десятитисячним накладом випустило збірку нарисів, репортажів та оповідань під символічною назвою «Дніпро поспішає до Донбасу». Книга стала популярна, неодноразово перевидавалась, а назву використовували газетярі, котрі побували на будівництві, як заголовки у своїх передовицях. Ось що, наприклад, писав кореспондент «Будівельної газети» Михайло Стойкевич.

«Міцнішала дружба будівельників каналу з хліборобами Магдалинівського району. Канал, образно кажучи, окропив не лише землі, але й душі людей. Так, у колгоспі Суворова каналобудівельники звели механізований струм із сушаркою, кормокухню, інші сільгоспоб’єкти, надають допомогу колгоспникам у гарячу пору жнив, проклали дороги з твердим покриттям до ферм, направляють трактори на оранку. У радгоспі «Більшовик» спорудили табір праці та відпочинку, а також силососховище. У колгоспі ім. Жданова проклали
3,8 км автодоріг із твердим покриттям. А в колгоспі «Шлях до комунiзму» побудували цех із виробництва хлорели. А всього лише в 1976 році будівельники каналу надали магдалинівцям шефську допомогу більш ніж на мільйон рублів».

«Лише 40 з невеликим кілометрів каналу проходить по землях Ново­московського району. Однак перший секретар райкому партії Анатолій Щудро, нещодавно удостоєний високого звання Героя Соцпраці, вважає своїм найважливішим обов’язком допомагати будівельникам каналу. Партійну турботу будівельники відчули одразу, ледве вступивши на Новомосковську землю. 970 сімей трудящих, прибулих із Нурека, як кажуть, на нове місце, були розміщені в Перещепиному та навколишніх селах. Допомогли і в організації постачання новоселів, налагодили роботу пекарні. Діточок влаштовували в радгосп­ні дитячі дошкільні установи».

КАНАЛ У ЦИФРАХ І ФАКТАХ

700 млн радян­ських рублів — приблизна вартість каналу. За 13 років у його прокладанні взяли участь понад 15 тисяч осіб. Під час будівництва розроблено 343 млн м3 ґрунту, використано 1256 тисяч кубів монолітного та залізобетону, 482 тисячі кубів залізобетонних і 37 тисяч тонн сталевих конструкцій, понад 4 млн кубів щебеню. Уздовж усього каналу (263 км) прокладено асфальтовану дорогу. Із землекористування вилучено більш як 80000 км2 орних угідь. Понад 1000 колгоспних дворів у зоні каналу опинилися під водою внаслідок затоплення. Пере­селено понад 4 000 осіб.

Для облаштування каналу під руслами перетинаючих річок проклали 11 дюкерів, кожен з яких являє собою 4 залізо­бетонні квадратні труби перетином 4,5 м. Воду на12 насосних станціях піднімають 56-тонні насоси, кожен потужністю 2100 Квт, діаметром 2 м20 см, з чотирма поворотними лопатями, швидкість обертання вала — 214 об/хв, продуктивність — 1,5 млн кубів води на добу (за 3 секунди наповнює залізничну цистерну). У 12 машинних залах установлено по шість електродвигунів. Потужність кожного — 2500 Квт, вага — 29 тонн.
Риба, за словами Віктора Продана, за 35 років експлуатації каналу стала розумнішою і не намагається, як раніше, плисти на вірну смерть у загороджувальні ґрати перед обертовими лопатями насосів.

Спочатку штат працівників шостої насосної станції нараховував 41 особу, зараз скоротився у рази. Середня зарплата — майже мінімальна. Ліквідували і «жаб’ячу» міліцію, як прозвали в народі спеціально створений для охорони каналу підрозділ МВС. З усіма витікаючими наслідками…

Канал не експлуатується в зимовий час, хоча проєктом передбачена подача води і під крижаним покривом, не товщим ніж 50 см.

Іноземні екскурсанти, побувавши на основних об’єктах каналу, не пере­стають дивуватися, мовляв, як може країна, що побудувала таку грандіозну споруду і має такий водний потенціал, тягнути майже злиденне існування?!. Ось і автор дивується…

У Дніпропетровській облраді відбулася нарада щодо заборгованості каналу «Дніпро — Західний Донбас» перед постачальниками електроенергії. Керівники облради, облдерж­адміністрації, народні депутати від партії «Слуга народу», а також представники Павлограда, Тернівки та Синельникового обговорюють варіанти розв’язання проблеми. Єдиним прийнятним варіантом керівники облради називають передачу каналу у спільну власність територіальних громад.

ЄВГЕН ЄВТУШЕНКО