Новомосковська об’єднана ДПІ інформує

Порядок застосування міжнародних договорів визначено ст. 103 глави 10 розділу II Податкового кодексу. Зокрема, передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити згідно з міжнародним договором України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється лише за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, яка має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

 ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 Податкового кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), що підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі — довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена згідно із законодавством України.

За потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов’язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації (пункти 103.4 — 103.6 ст. 103 Податкового кодексу).

Слід зазначити, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ДОВІДКИ

Відповідно до п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу вищезазначена довідка повинна бути належним чином легалізована.

Це означає, що довідка користується доказовою силою офіційних документів на території України за умови:

  • її легалізації, тобто процедури, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випаду — автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ;
  • або засвідчення штампом апостиль, якщо вона складена на території держав — учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961 р.);
  • або за наявності міжнародних договорів про правову допомогу, згідно з положеннями яких офіційні документи іноземних держав-партнерів, зокрема сертифікати резиденції компетентних податкових органів, приймаються без будь-якого підтвердження (без консульської легалізації та відповідно без апостилю).

Довідка про сплачений нерезидентом податок

Відповідно до п. 152.7 ст. 152 Податкового кодексу нерезидент щороку від контролюючого органу підтвердження українською мовою щодо сплати податку.

Форма довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) (далі — довідка) та порядок її видачі затверджено наказом № 1264 (далі — По­рядок № 1264).

Порядок визначає процедуру видачі довідки за затвердженою формою особі (юридичній або фізичній), яка не є резидентом та отримує доходи з джерелом їх походження з України (п. 1 Порядку № 1264).

Довідка видається контролюючим органом за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або постійного представництва нерезидента, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України (п. 2 цього Порядку).

Зауважимо, що довідка або обгрунтована відмова у її видачі видається на бланку контролюючого органу за підписом керівника контролюючого органу протягом п’яти робочих днів від дати одержання письмового звернення нерезидента або уповноваженої ним особи (п. З Порядку № 1264).

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що письмове звернення нерезидента про надання довідки надсилається до відповідного контролюючого органу безпосередньо або через особу, яка здійснює на користь нерезидента виплату доходів з джерелом їх походження з України, або через уповноважену особу, яка повинна підтвердити свої повноваження. Звернення має бути подано українською або іноземною мовою разом з офіційним перекладом українською мовою та обов’язково повинно містити відомості про нерезидента і джерело доходу.

 ОПОДАТКУВАННЯ

Податковим агентом платника податку — орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найдоступніший для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди (пп. 170.1.2. п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу).

Доходи, зазначені у пп. 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, встановленою п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Отже, доходи, які було нараховано підприємством фізичним особам — орендодавцям, підлягають оподаткуванню за ставкою 18 %.

ЗВІТНІСТЬ

Особи, які відповідно до Податкового кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, форму № 1ДФ до контролюючого органу за місцем свого розташування (п. 176.2 п. 176 Кодексу).

Порядок заповнення та подання податковими агентами зазначеної звітності затверджено наказом № 4.

Невідображення будь-яких нарахованих (виплачених) доходів, податків, у тому числі або з помилками у формі № 1ДФ, є порушенням порядку заповнення зазначеної звітності, і податковий Отже, в зазначеному випадку підприємство як податковий агент зобов’язано подати за відповідний квартал уточнюючу форму № 1ДФ та відобразити нараховані (виплачені) доходи та утриманий (перерахований) податок за відповідною ознакою.

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК

Перший крок. Виправляємо помилки при нарахуванні доходів фізичним особам за оренду і проводимо нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з цих сум у місяці, в якому таке нарахування відбувається.

Другий крок. Нарахований, утриманий податок та збір підприємство зобов’язано перерахувати до відповідних бюджетів.

Податок на доходи фізичних осіб. Податковий агент несе відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, визначені ст. 127 Податкового кодексу.

Водночас п. 127.1 цієї статті встановлено, що передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляються податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу, та виправляються в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Крім того, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, — після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня (пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Кодексу).

Згідно з п. 129.4 зазначеної статті на суми грошового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 % річних облікової ставки Нацбанку України, діючої на кожний такий день.

Отже, у разі самостійного виправлення помилки, що призвела до збільшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, податковий агент після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховує пеню за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб.

Військовий збір. Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1 095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим п. 127.1 ст. 127 Додаткового кодексу, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/ або сплаті до бюджету.

Крім того, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, — після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня (пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Кодексу).

Отже, якщо самостійне виправлення помилки щодо нарахованої (сплаченої) суми військового збору, що призвела до збільшення податкового зобов’язання, до податкового агента застосовується відповідальність у вигляді штрафу (п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу) та після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, нараховується пеня.

Третій крок. Коригуємо та подаємо звітність.

Коригування поданої форми № 1ДФ проводиться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом.

У разі встановлення розбіжності між даними, які відображено в бухгалтерській звітності, та зазначеними платником податку показниками у формі № 1ДФ податковий агент подає нову звітну або уточнюючу форму для коригування відповідних даних.

Отже, в зазначеному випадку податковий агент має подати уточнюючі форми № 1ДФ за III та IV квартали 2016 р.

Четвертий крок. Суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору з осіб, що надають нерухоме майно в оренду, необхідно провести в формі № 1ДФ за І квартал 2017 р., оскільки нарахування (утримання) та перерахування здійснюються у лютому 2017 р. за період з серпня по грудень 2016 р.