Ольга Костіна з Кривого Рогу навчила школярів заробляти на смітті

Проект з впровадження сортування відходів у криворізьких школах почав діяти з 2016 року. За цей час до нього долучилися більше чотирьох десятків шкіл міста. Середні навчальні заклади співпрацюють у тісному партнерстві з громадською організацією «Чисте місто — КР» та заготівельно-переробним підприємством «Чисте місто», заробляючи на вторинній сировині. «Вісті» поспілкувалися із співзасновницею ГО «Чисте місто — КР» Ольгою Костіною.

Цікаво — усім

— Пані Олю, як виникла ідея даного проекту, який реалізується зі школами Кривого Рогу?

— З мого бажання показати вже існуючі можливості сортування у місті та соціальною відповідальності заготівельно-переробного підприємства «Чисте місто». Ми звикли чути зітхання, як все добре із сміттям в Європі та погано у нас. Це дуже спрощене уявлення про проблему. З одного боку, люди погоджуються, є розуміння, що закордонний досвід повторного використання сировини важливий та цікавий, а з іншого — чекають сучасного, дешевого сервісу, щоб діяти. Тому ми пішли до шкіл не тільки з просвітою, а й уже з конкретним планом дій.

— Чим все таки може бути цікаве сортування сміття?

— Наприклад, малечі є ближчим захист тварин, ми говоримо про вплив викинутого фантика на горобця чи синичку. Підліткам цікаві моменти модності, популярності брендів, які використовують вторинну сировину у своїх виробах. Їх дивує, що відходи — це джерело для криміналістики чи маркетингових стратегій, знову ж — сенсацій для папараці, які знаходять у баках багато цікавого про зірок. А старшим людям важливий економічний бік. Вартість сировини, рахунок співвідношення доцільності витрачених зусиль та потенційної вигоди.

Є результат

— Як був організований сам процес?

— Ми проводимо широку інформаційну кампанію. Тож нам телефонують з інших закладів, і ми пропонуємо влаштувати там декілька інформаційних зустрічей. Це — надихаючий та мотивуючий момент. Потім, отримавши урни, плакати, школа організовує прийом вторинної сировини, яку діти приносять із дому. Підприємство, після накопичених 100 кг, забезпечує вивіз та оплату. На ці кошти рекомендуємо купувати щось видиме і зрозуміле усім учасникам збору. Якщо ж не буде видимих результатів, мотивація зникне.

— Як Вам вдається зацікавити школярів темою сміття?

— Говоримо про них, про світ, про альтернативи. Є достатньо цікавих мультфільмів, соціальних роликів, інфографіки з цієї теми. Обговорюючи їх, ми рухаємося від констатації неприємного факту нераціонального споживання ресурсів до рішень і домовленостей.

— Де діти займаються сортуванням сміття?

— Удома. Оскільки наша робота направлені на тверді побутові відходи — це переважно упаковка, пляшки, папір. Діти відсортовують свої домашні відходи і потім лише те, що може стати сировиною, приносять до школи. Це нескладно і не потребує багато місця, не перетворює квартиру та навчальний заклад на звалище.

— Як до цього проекту ставиться керівництво шкіл? Чи допомагають?

— Ми нікого не змушуємо до участі. Тож, приходимо на запрошення туди, де згідні стати нашими партнерами. Спочатку організовуємо зустріч, далі — збір. Це принципово. Потрібно розуміти, що дана проблема — спільна. Ніхто не може її вирішити повністю на конкретному етапі, але, використовуючи сили кожної ланки, можна отримати ефективну співпрацю.

— Скільки шкіл долучилися до проекту?

— Сьогодні 48 шкіл — на етапі просвітницт­ва, а 47 — сортують. Серед  них КЗШ №27 у Тернівському районі, КЗШ №111, КЗШ №36 — Покровський, КГ №127, КЗШ №114 — Інгулецький, гімназія №95 — у Металургійному районі, а також Криворізький обласний ліцей-інтернат для сільської молоді. Не забуваємо про села та селища. Першою з Криворізького району до проекту долучилася Глеюватська школа.

Колективна справа

— Як Ви стимулюєте школярів?

— За перший збір ми дякуємо солодощами. А далі — суто комерційний процес. Ми чесно про це по­переджаємо на перших зустрічах. Діти — продають, підприємство забезпечує грошовою винагородою. Скільки назбирають — за стільки отримають, на стільки користі зможуть принести своєму закладу й собі.

— Як, на Вашу думку, дітям цікаво цим займатися?

— Проект діє третій рік. І школи, які були першими, досі з нами. Якщо на місцях вміють підт­римувати інтерес, то діти не залишаються осторонь.

— Скільки реально можна заробити на сортуванні сміття?

— Стільки, що у школах можна ставити пластикові вікна й купувати тенісні столи та їздити до театру. Це приклади закупівлі школами, які з нами. Тонна макулатури — це дві тисячі гривень. А тонна складається з 2-3 кг від кожної дитини в закладі. Так що це дійсно партнерська колективна діяльність.

— Скільки є таких шкіл, які вже заробляють на сор­туванні сміття?

— Практично всі, хто долучилися. Ті, хто не збираються заробляти, відсіюються вже на першому етапі, коли чують про зобов’язання з їхньої сторони.

— Є така думка що наші люди непристосовані до розбірного сортування сміття. Як то кажуть, руки не звідти виросли? Правда це чи ні?

— З досвіду, доступні можливості та зрозумілі вигоди говорять зворотне. Якщо людям не треба надзусиль, а за це вони ще й матимуть копійку, то, вони не сортують не через власне небажання, а через те, що сервіс поки не пристосований до усіх охочих.

— Чи берете участь в інших проектах?.

— З радістю підтримуємо запрошення на заходи з енерго­ефективності, лідерства. Заявляємо про себе на обласному та всеукраїнському рівнях, але так чи інакше з нашої теми — роздільного збору.

— Чи відомі Вам факти, коли самі мешканці будинків самоорганізувалися та почали заробляти гроші завдяки сміттю?

— Так, по вулиці Січеславській, наприклад, багато­поверхівка заробляє. Причому просвітницьку роботу проводили самі мешканці будинку, а підприємство вже потім допомогло з машиною та оплатою.

Володимир Думанський,

фото з архіву Ольги Костіної