Пішов із життя відомий актор Дніпропетровщини

9 березня на 85-му році після тяжкої хвороби залишив цей світ заслужений артист України Постолака Микола Трохимович, який 45 років віддав служінню Дніпровському академічному українському музично-драматичному театру імені Т.Г. Шевченка.

Народився Микола Постолака 9 серпня 1933 року. У дитинстві малий Миколка не мріяв бути співаком чи артистом. Як всі хлопчаки любив активні ігри: лазити по деревах, грати у жмурки, плавати у Дніпрі, стріляти з рогаток. Пішов до першого класу у 1941 році, коли в рідному Волоському Дніпропетровської хазяйнували фашисти. Усе життя Микола Трохимович любив свого старшого брата Івана, який пройшов і Фінську і Велику Вітчизняну, мав високий офіцерський чин.

Вперше прокинувся потяг до мистецтва із приходом до школи нового вчителя української мови та літератури Василя Терентійовича, який читав вірші на уроках так зворушливо, що всі слухали його з відкритим ротом. Учитель організував у школі хор і  драматичний гурток, в якому Микола зіграв свою першу роль Вовка у байці «Вовк та Ягня» Леоніда Глібова. Згодом поставили «Марину» за Т.Шевченком. І в хорі, і в драмгуртку, і на олімпіадах завжди був першим. Маючи від природи міцну статуру, вступив до Фізкультурного технікуму.

Проте артистичний талант взяв гору над спортом і  1961 року Микола Постолака  закінчує  Дніпропетровське музичне училище ім. М. Глінки. Працював актором-вокалістом у Дрогобицькому українському музично-драматичному театрі, у Вінницькому музично-драматичному театрі (10 років), а у 1969 – 2014 рр. безперервно служив театру ім. Т.Шевченка.

У 1970-х головний режисер Ілля Кобринський доручив молодому актору головну роль у драмі «Пам’ять серця» О. Корнійчука.  Знадобилися фізичні дані артисту при створенні образу богатиря, чемпіона світу з вільної боротьби Івана Давидова у опереті Лядової «Під чорною маскою». З успіхом виконував партію Володимира із «Князя Ігора» Бородіна в оперному театрі Дніпра. Романтичними героями, що стверджували думку про піднесену непереможну силу справжнього кохання були: сміливий український козак Андрій у опері «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, грузинський князь Коте у «Витівках Хануми» Канделі, румунський вчитель Мірою у опереті «Алькор і Мона» М.Себастіана, у  комедійній та характерній  формі існували герої Олексій, а згодом Кандзюба у «Сватанні на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка, Левко в  «Майській ночі» за Гоголем, циган Палі Рач (“Циган-прем’єр”) та театрал Феррі («Сільва) в оперетах І.Кальмана та багато інших. Поряд з героями із музичних вистав жили своїм різноманітним життям персонажі з драматичних творів.

Серед кращих ролей – мудрий кобзар із драми Байда «Роксолана» Загребельного, Мирослав («Ярослав Мудрий») Івана Кочерги, Кобзар (“Маруся Чурай” Л. Костенко), директор гімназії Барильченко із трагікомедії “Житейське море” І. Карпенка-Карого, емоційний Яків Ковінька із комедії “Шлюб за оголошенням” В. Канівця, Фельдфебель із історичної хроніки “Матінка Кураж та її діти” Б. Брехта, Золотницький із комедії “Хазяїн” І. Карпенка-Карого, Ґжеґош («Дами і гусари») А. Фредро, Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського). Полонила серця глядачів пара похилого віку в драмі «А далі тиша» за п’єсою «Поступися місцем завтрашньому дню» В. Дельмар у чудовому виконанні заслужених артистів України Миколи Постолаки та Алли Пуліної .

Не можна було  уявити собі  жодного концерту без Миколи Трохимовича.  Протягом багатьох років творчої діяльності чарував слухачів українською піснею, даруючи українське слово, пропагуючи справжнє мистецтво. Пісенний репертуар різноманітний: твори К.Стеценка, М.Лисенка, П.Чайковського, М.Глінки, С.Рахманінова, І.Поклада, Ю.Мілютіна, пісні на тему війну та, звичайно, українські народні.

Постолака Микола Трохимович був членом НСТДУ і членом художньої ради театру. Лауреат регіональної театральної премії “Січеславна” у номінації “Наш родовід” та інших фестивалів і конкурсів.

Через хворобу Микола Постолака був змушений залишити рідний театр. Проте життя без мистецтва не уявляв собі – навіть на милицях виходив на сцену до своєї коханої (заслужена артистка України О. Петровська) в драмі «Заради любові» Р. Галушко в образі ветерана війни Миколи Івановича.

Сильний дух і водночас добродушність та щирий гумор Миколи Трохимовича надовго залишаться в пам’яті глядачів, родичів і колег.

                                       Завідувач літературної частини
Дніпровського академічного
театру ім. Т.Шевченка

Віктор Шевченко