Професія хіміка – це поєднання точності, відповідальності та постійного розвитку

У цьому переконані працівники Дніпродзержинського хімічного заводу. ДП «СхідГЗК». Напередодні професійного свята  – Дня хіміка, яке відзначається в останню неділю травня, наші співрозмовники поділилися історіями свого професійного шляху.

За батьківською порадою

У шкільні роки Вадим Залозних зацікавився хімією, розуміючи, що хоч це і складна наука, але саме вона формує критичне мислення. Інтерес до хімії культивувався і в родині. Мати Вадима – Віра Федорівна, працювала медсестрою (а в цій професії не обійтися без хімічних знань), а батько –  Володимир Дмитрович,  із 1965 року трудився бригадиром комплексної бригади апаратників цеху №5 Придніпровського хімічного заводу. Він був твердо переконаний: сину варто продовжити трудову династію!

«Я закінчив Дніпродзержинський політехнічний технікум за спеціальністю «обладнання коксохімічних заводів» із дипломом техніка-механіка, – згадує Вадим Залозних. – І, пройшовши строкову армійську службу, у 1989 році радо влився у великий дружний колектив ПХЗ. Став до роботи апаратником цеху №5 та поринув у цікавий виробничий процес. Робота подобалася, колектив надихав. Так промайнули роки… Але, на жаль, у 2007 році цех закрився».

Проте Вадим не змінював обраний професійний напрям – трудився на інших підприємствах НПФ СВК, «Біосфера». А у 2023 році, волею долі, прийшов до цеху основного виробництва ДХЗ  як апаратник-гідрометалург, зараз працює майстром виробництва. «Пишаюся тим, що в мені побачили людину, яка зможе впоратися з важливими виробничими завданнями, – каже Вадим. – Приємно працювати в колі однодумців – серед досвідчених професіоналів та перспективної молоді».

Займаюся улюбленою справою

Марина Карпеченкова працює провідним інженером-технологом аналітичної групи центрально-заводської лабораторії. Вона працівниця з великим досвідом – 40 років трудиться саме в ЦЗЛ!

У шкільні роки Марина зацікавилася хімією та у 14-річному віці вступила до технікуму на факультет аналітичної хімії, де уже остаточно переконалася у правильності свого вибору. Продовжила навчання за спеціальністю «Хімічна технологія електровакуумних матеріалів та приладів» у Московському хіміко-технологічному інституті ім. Д.І.Менделєєва. До Дніпродзержинська приїхали разом із чоловіком, який був направлений на ПХЗ як молодий спеціаліст із рідкісних та розсіяних елементів. «Ми одночасно стали до роботи на одному підприємстві: чоловік – інженером-технологом у цех із виробництва цирконію і гафнію, а я – в лабораторію того ж цеху. Приємно, що життєвий шлях у «хімії» проходимо разом. А ще для мене важливо, що я займаюся улюбленою справою та відчуваю себе на своєму місці, передаю свій досвід, знання, підхід до роботи колегам. Колектив нашої лабораторії професійний і сформований, переважно жіночий. Більшість співробітників мають великий досвід, що дає змогу  виконувати складні аналітичні роботи, пов’язані з контролем якості продукції, аналізом матеріалів та технологічних процесів».

Спеціальність як частина сімейної історії

Денис Литвин у юні роки вирішив пов’язати майбутню професію з хімією. Здобув освіту у Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості за спеціальністю «Хімічна технологія рідкісних та розсіяних елементів та матеріалів на їх основі». У 2009 році розпочав професійний шлях апаратником-гідрометалургом на ДНВП «Цирконій», де працював до 2014 року. Саме там отримав перший практичний досвід роботи у сфері хімічних технологій та виробництва цирконію та гафнію. Із 2015 року працює на ДХЗ, зараз виконує обов’язки начальника цеху основного виробництва. «За цей час вдалося пройти важливий професійний шлях, поглибити знання у сфері гідрометалургійних процесів та роботи з рідкісними металами, – зазначає Денис. – Для мене ця робота – не лише професія, а й можливість бути частиною складного та важливого виробництва. Хімія – це наука, яка безпосередньо пов’язана з реальним виробництвом і створенням потрібних матеріалів. Професія хіміка для мене – це поєднання точності, відповідальності та постійного розвитку. У нашій роботі немає дрібниць, і саме це робить її цікавою. Мої дідусь, бабуся та мама свого часу працювали на Придніпровському хімічному заводі. Тому, можна сказати, що повага до цієї професії та розуміння важливості виробництва передавалися у родині з покоління в покоління. Сьогодні моя мама також працює на ДП «СхідГЗК». Для мене це є особливо цінним, адже хімічне підприємство стало частиною нашої сімейної історії».

51 рік на одному проммайданчику!

«Перед вступом до інституту я довго не міг зробити вибір: фізика чи хімія, – згадує Костянтин Ліндт, заступник директора ДХЗ з виробництва. – У роки моєї юності це були, можна сказати, «модні науки». Про якісь великі перспективи тоді я не замислювався. Вступив на фізико-технічний факультет, спеціальність «Хімічні технології рідкісних та розсіяних елементів». Навчався з цікавістю та задоволенням. Ось уже 51 рік я працюю на проммайданчику колишнього виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод». І жодного разу  не розчарувався у хімії. Мені важко уявити своє життя без цієї роботи… Навіть удома не можу відірватися від неї: генеруються думки, ідеї, будуються плани…

Серйозна проблема для ДХЗ – неритмічне, несистемне забезпечення сировиною. Гафнієва сировина – це доволі специфічний продукт, який не видобувається десь окремо (скажімо, як уранова чи залізна руда, нафта, газ тощо). Гафнієва сировина для виробництва гафнію, сплавів, лігатури утворюється тільки на тих підприємствах, які випускають цирконій для атомної енергетики. А таких компаній у світі небагато: вони розташовані у США, Франції, Китаї, Індії та деяких інших країнах. Тож виникають складнощі у постачанні.

На жаль, ми працювали та продовжуємо працювати в умовах війни. На наш завод розповсюджувався графік погодинних відключень електроенергії. Було дуже складно організовувати нормальний виробничий процес в таких умовах. Доводилося зменшувати обсяг потужності, «жертвувати» окремими структурними підрозділами, щоб не загубити основне виробництво. Зокрема, у нас повністю було відсутнє опалення – і у виробничих цехах, і в заводоуправлінні. На ці кроки довелося піти, щоб не загубити виробництво, робочі місця і дохід підприємства. У 2026 році завод було залучено до переліку критично важливих виробництв, і відключення припинилися.

Важливо, що, попри усі проблеми, завод завершив минулий рік із прибутком. У першому кварталі поточного року теж спрацювали з прибутком, виробнича програма виконується. Плануємо добре спрацювати і в другому кварталі. Важливо, що наша продукція затребувана. І потреба в ній збільшилася, зокрема через війну. Є інтерес німецької компанії, яка закуповує сплав гафнію. Сподіваємося, що так буде і надалі».

Довідково

Свого часу зі складу потужного Придніпровського хімзаводу було виділене ДНВП «Цирконій», яке у 2014 році інтегрувалося до структури ДП «СхідГЗК» як Дніпродзержинський хімзавод. ДХЗ здійснює випуск гафній-нікелевої лігатури, а майданчики цирконієвого виробництва зараз законсервовані.

Олена Кубарєва, Тетяна Корсуновська,
фото з архіву героїв публікації

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.