Що варто знати про вірус мавпячої віспи

Віспа мавп — це віспоподібне захворювання, що спричинюють віруси родини поксвірусів. Його характеризують як зоонозну недугу, тобто таку, що передається від тварини до людини. За клінічними ознаками віспа мавп дуже схожа на натуральну віспу.

ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ

Інфікування є результатом прямого контакту з кров’ю, біологічними рідинами, ураженою шкірою або слизовою інфікованих осіб чи тварин. Можливим фактором зараження є і вживання в їжу м’яса інфікованих тварин, яке не було належно термічно оброблене.

На жаль, заразитися можливо людині від людини, але за певних умов. Передача вірусу може відбуватися через плаценту, внаслідок тісного контакту з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів, ушкодженими ділянками шкіри інфікованої людини, з предметами, біологічними рідинами або матеріалами з ділянок ураження хворої людини. Найбільший ризик мають члени однієї родини, які тривалий час контактували з інфікованим родичем, а також медичні працівники у випадках недостатнього дотримання правил контакту з пацієнтом.

Інкубаційний період (від часу інфікування до появи симптомів захворювання) за­звичай триває від 6 до 16 днів, але може коливатися в межах від 5 до 21 дня.

ОСНОВНІ СИМПТОМИ

Період інвазії, тобто проникнення до організму вірусу віспи мавп, супроводжується гарячкою, нестерпним головним болем, болем у спині, м’язах і сильною слабкістю. У деяких пацієнтів спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, що є однією з ознак віспи мавп. Такі симптоми можуть тривати близько 5 днів, після чого з’являється висипання на тілі. У 95% випадків воно виникає на обличчі і вже потім поширюється на інші частини тіла: 75% — це долоні та ступні. Випадки, виявлені останнім часом у Великобританії, засвідчили, що первинним місцем появи висипань можуть бути і статеві органи, якщо передача відбулася під час статевого акту. До повного зникнення кірочок, які виникають внас­лідок висипання, може минути близько трьох тижнів.

СПЕЦИФІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Рекомендованим методом діагностики залишається ПЛР-тестування. Для цього досліджуються вміст або покриви висипань. Щодо профілактичних засобів, то основним є запобігання поширенню інфекції, підвищення рівня знань про цю недугу та про фактори ризику. Важливо, щоб люди усвідомили шляхи передачі та уникали тісних контактів з інфікованими. Слід нагадати, що дієвою профілактикою (не лише цього захворювання) залишається миття рук. Важливу роль також відіграють заходи епідемічного нагляду та оперативне виявлення нових випадків. Варто зазначити, що специфічного лікування або вакцини проти саме цього різновиду віспи у широкому доступі немає, але попередня вакцинація від натуральної віспи вважається ефективним профілактичним засобом.

ВИПАДКИ НЕДУГИ

З огляду на те, що захворювання на мавпячу віспу зафіксовано в деяких країнах Європи, в Україні хворобу не виявлено. До того ж провокуючий її вірус внесено до Переліку біологічних патогенних агентів, що підлягають епідеміологічному спостереженню. Через фіксацію випадків недуги поза межами нашої країни було проведено екстрене засідання Оперативного центру реагування на надзвичайні ситуації у галузі громадського здоров’я. Зараз триває оцінювання рівня ризику спалаху цього захворювання для України.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

  • Важливо, що віспа мавп здебільшого протікає значно легше, ніж натуральна віспа, проте іноді вона може призвести до летальних випадків.
  • Хоча у назві цього захворювання згадуються примати, людині воно передається і від гризунів.
  • За наявною інформацією, передача мавпячої віспи від людини до людини має досить обмежену можливість.

ЯРОСЛАВА ХЛЄБНИКОВА