Стежками, якими ходив Володимир Івасюк (фото)

Володимир Івасюк… Це ім’я відоме багатьом українцям, навіть за межами нашої держави — широко знане. Що вже казати про пісні Івасюка, музичні твори цього непересічного композитора! Вони й нині хвилюють душі людей своєю самобутністю, чистотою почуттів, природною мелодійністю. Звісно ж, найпопулярнішою є «Червона рута». Багато хто з українців досі вважає цей твір, як і квітку, про яку в ньому йдеться, — чарівними. Аби в цьому переконатися кореспондент «Вістей» вирішила відвідати малу батьківщину Володимира Івасюка.

У КОЛИСЦІ ГІР

Рушаємо потягом до Чернівців, а звідти — ще 20 кілометрів долаємо на автобусі, до невеличкого містечка Кіцмань, у якому в березні 1949 року народився майбутній творець «Червоної рути», композитор, поет та співак Володимир Івасюк. На шляху зустрічає рання весна. Ще оголені дерева ледь прокидаються від зимового сну та вже відчутне наближення тепла.

Якісь півгодини шляху — й ми у центрі міста, через яке пролягає довгий автошлях. Насправді складається враження, що Кіцмань — не місто, а велике селище. Тут домінують одноповерхові будиночки, панує якась родинна атмосфера у спілкуванні між місцевими жителями. У Кіцмані усі один одного знають, тож одразу помічають гостей. Дуже уважно, доброзичливо ставляться до них.

Володимир Івасюк

Загалом Кіцмань — невеличке, але компактне містечко, має базар, дві церкви, цікаве й своєю творчою, вільнолюбною енергетикою. Та не тільки через те, що тут побачив світ Володимир Івасюк.

Славетна історія цих місцин має відображення навіть у назві. Тутешні жителі з гордістю розповідають цікаву легенду. «Близько чотириста років тому тутешні землі захопили турки. Дуже знущалися над людьми. Нищили все на своєму шляху: село спалили, чоловіків — вбили. Одного разу турецький вояка зайшов до хати жінки на ім’я Кіц. Туркові зажадалося квашеного огірка. Та хоробра господиня лише вказала на бочку: «Візьми сам». А як турок нагнувся до бочки, Кіц тим часом схопила його за ноги і почала топити. Ворог виривався, кричав: «Кіца, мань!» Від тоді це мальовниче містечко й зветься Кіцманем.

Також історики гадають, що назва «Кіцмань» походить й від Буковинського слова «коц» — себто килимок, бо тут жили унікальні майстри килимарства.

Не дивно, що тутешні килими — дивовижно красиві. Бо ж місцева природа, ліс, гори, річечки — ніби сповивають містечко, створюють певну творчу колиску, навчають відчувати серцем.

ЧАРІВНИЙ САД ВОРОБКЕВИЧА

Володимир Івасюк — не єдиний яскравий митець, що народився й виріс на Буковинській землі. Цікаво, що творець «Червоної рути» з’явився на світ у хатині, що знаходиться неподалік саду дідуся композитора, драматурга, видатного фольклориста й громадського діяча Сидора Воробкевича. Володимир Івасюк полюбляв гуляти тим самим садом, де минуло дитинство та юність й Сидора Воробкевича: тутешня природа, квітучі сади, чисельні птахи, їх мелодійний спів й народили, мабуть, у душі хлопця ту першу мелодію, що згодом вилилася у ноти.

Ще одне цікаве місце у Кіцмані — місцевий ліс, який дехто вважає чарівним. Тут теж стільки співу пташиного, так гудять від вітру дерева, що, здається, у серці починає грати цілий чарівний оркестр. Цей ліс нас зачарував. Ще рання весна, а сюди вже закликали першоцвіти. Вони усюди — ніжні крокуси. Такі собі квітучі розвідники весни — визирали з-під листя жовтого, що тут складається ніби віками. Чимало часу провели ми у тому лісі. Та не забули про мету поїздки. Просто припали до душі ці місця, що, безперечно, полюбляв і Володимир Івасюк. Здавалося, за кожним дубом, буком ховалася якась чарівна постать.

Та час було вже вертати до хати Івасюкової, — тої хати, де малим хлопчиськом майбутній композитор бігав босими ногами зеленими стежинами. Хатина розташувалася за дві вулиці нижче Шевченкової, на колишній Горькова (нині — Тарновецька. — Прим. авт.). І ось перед нами — звичайна одноповерхова білена мазанка, з меморіальною табличкою, що розповідає про те, що тут народився й жив Володимир Івасюк.

ПЕРШІ КРОКИ

Будинок має трохи городу, садок. Тут нині живуть чужі люди. Івасюки покинули хатину ще за життя Володимира — переїхали до Чернівців. Цікаво, що коли родина виїжджала з Кіцмані до Чернівців, то забули родинну колиску. Житло Івасюків урешті купив дід Кароліни Куєк (Ані Лорак, — Прим. авт.). Подейкують, що майбутню співачку колисали у тій же колисці, що й колись Володимира Івасюка.

Загалом, місцеві жителі не часто згадують Лорак, але добре пам’ятають творця «Червоної рути» й можуть розповісти про нього та його родину чимало цікавого.

Центр Кіцмані — то справжня творча мека Буковини, тут все дихає згадкою про Володимира Івасюка, його пісні. Тут є пам’ятник на честь Володимира Івасюка, музична школа його імені, будинок культури, бібліотека, де усе пронизано згадками про Володю, його перші кроки у творчості. Загалом почули чимало легенд. Одна з них — про те, як Володимир Івасюк першим скинув з постаменту Леніна…

Володимир Івасюк

У випускному класі Володимир потрапив у небезпечну для того часу ситуацію. Він разом із друзями «завалив» гіпсовий бюст Леніна у центральному парку. У ті часи за таке можна було потрапити за грати… Усе трапилось через кашкет, який хтось із хлопців (подейкують, що саме Івасюк), жартома, закинув на голову Ілліча. Кашкет втрапив прямо на потилицю вождя пролетаріату, й спочатку це викликало у молоді посмішку. Та треба було кашкета забирати звідти, тож хлопці, а серед них і Володимир Івасюк, залізли на бюст. Однак сталося непередбачуване: Ленін виявився незакріпленим на своєму постаменті й гепнувся прямо на землю й розбився. Частина бешкетників кинулася, куди очі бачать, а Володимир Івасюк залишився — його й затримала міліція. Хлопця очікувало тяжке покарання. Зрештою, скандал «зам’яли». Але родині Івасюків після цього прикрого випадку довелось переїжджати до Чернівців, аби історія забулася і не вплинула на подальшу долю сина.

Володимир Івасюк

До речі, нині у Кіц­мані пам’ятник Івасюку стоїть саме там, де колися був постамент Леніну. Такий собі містичний збіг…

ЗАВДЯКИ БАТЬКОВІ

Роки життя у Кіцмані були чи не найголовнішими у житті Володі. Тут навчався у середній школі й займався у класі скрипки — в музичній. Тієї музичної школи у невеличкому містечку могло б і не бути, якби не батько майбутнього композитора, Михайло Івасюк. Понад 60 років тому саме його стараннями був організований заклад. Тоді Михайло Григорович зібрав понад 120 підписів мешканців міста, які бажали, щоб їхні діти здобули музичну освіту. Переконав владу Чернівців, що невеличке містечко потребує такого музичного закладу. Й, зрештою, в Кіцмані відкрили музичну школу, а серед перших, за результатами вступних іспитів, до неї зарахували п’ятирічного Володю Івасюка.

Нині ж Кіцманська музична школа імені Володимира Івасюка — один з найпопулярніших мистецьких закладів освіти Чернівецької області, який вчить передусім любити, відчувати душею музику, народну співочу душу.

Рівень тутешніх вчителів — вражає. То митці від Бога! Дехто з них — колишні одногрупники Володимира Івасюка, ті, з ким він робив перші кроки на шляху до чарівної мелодії.

Нам пощастило поспілкуватися з викладачем музичної школи, пані Галиною Семенюк, яка, до речі, вчилася із Володимиром Івасюком. Її матуся, Катерина Пилипівна, була першою вчителькою Володі у середній школі.

«Він був дуже добрим, талановитим хлопцем. У музичній школі влаштовували різні заходи й Володя усюди брав участь. Він умів і грати, і співати, охоче брався разом з нами малювати плакати. Пам’ятаю, як ми сиділи під роялем та малювали, щось вигадували. То були незабутні моменти. Вже тоді відчувалося, що Володя — особливий та дуже талановитий», — згадує Галина Василівна. Жінка переконана у тому, що сила пісні Володимира Івасюка, його музика ще розкриють себе у новій, сучасній Україні. Бо ж Червона рута дарує творче безсмертя!

АНФІСА БУКРЕЄВА-СТЕФКО,
ФОТО АВТОРА