Великі й маленькі випадковості
Ця романтична історія знайомства відбулася досить давно – у 2004 році. Усе почалось одного вечора, коли 22-річна Валерія зателефонувала знайомій із курсів крою та шиття.
– Добрий вечір! – привіталася дівчина. – Покличте, будь ласка, Іру.
– Вітаю! Зараз, хвилинку, – у слухавці пролунав приємний чоловічий голос. Лера вирішила, що це хлопець або брат її товаришки.
Та далі все пішло не за планом. Дівчина, яка взяла слухавку, виявилася Іриною, але не з курсів. Імовірно, Лера під час набору номера випадково натиснула якусь не ту цифру. Одразу ж перетелефонувала, але знову пролунав той же чоловічий голос. Валерія пояснила, кому намагається додзвонитися. На що незнайомець досить серйозним тоном повідомив, що планує влаштувати сестрі «допит» – як та у свої чотирнадцять років таємно пішла на якісь курси, і, найімовірніше, прогулює школу. Лера не одразу зрозуміла жарт, почала виправдовуватися, що, мабуть, неправильно записала номер, а з його сестрою навіть незнайома. Та коли у слухавці пролунав дзвінкий сміх, зрозуміла свою помилку і також почала сміятися.
– Тоді ще раз вибачаюся! Буду в майбутньому уважніше записувати, – сказала Лера.
– А ми що, вже прощаємося? Тільки ж розмову почали, хто ж так робить? – награно обурився співрозмовник.
– Невже вам цікаво спілкуватися з незнайомцями? – хоч цього разу Лера відчула жартівливий тон, усе одно не знала, як реагувати.
– Так може в мене хобі таке!? До того ж по телевізору якраз рекламна пауза – чому б і не перекинутися словом-другим? Хоча краще буде все ж таки представитися. Я – Денис. Напевно, своїй знайомій ти сьогодні вже не додзвонишся. Було щось термінове?
– Не зовсім. Хотіла її попросити принести на заняття кілька касет із фільмами. До речі, мене звати Лера.
– А які фільми ти хотіла попросити? Щось із улюбленого?
– Можна і так сказати. «Термінатор», «Реальне кохання» та «Ерін Брокович», – Валерія відповідала дещо неохоче, боялася почути осуд за власні вподобання.
– О! Перші два я знаю. Теж люблю ці фільми. Хоча трохи здивований таким розбігом – від науково-фантастичного трилера до мелодрами з милими історіями кохання. Проте у тебе гарний смак. Ось і тема для розмови знайшлася.
Підзаголовок: Нав’язані комплекси
Після такого компліменту в Лери з’явилося бажання продовжувати розмову, хоча до цього почувала себе ніяково, хотіла навіть покласти слухавку. Вона почала більш упевнено ділитися думками про фільми…
«Завжди приємно, коли хтось помічає ті ж чудові моменти, віддає належне глибоким діалогам, цінує бездоганну акторську гру, яка ідеально передає почуття героїв… Насправді, він перша людина, котра дивилася кіно так само уважно та вдумливо, як і я. Тоді зрозуміла, що хочу розмовляти з ним вічно, – усміхається Валерія».
За цікавою бесідою час завжди плине непомітно. Незчулися, як минула майже година. Коли потрібно було завершувати розмову, Денис запропонував поговорити знову, і попросив номер Лери. Обіцяв зателефонувати через тиждень.
Наступні дні дівчина провела у спогадах про спілкування з Денисом. І хоча усвідомлювала, що це була всього лише розмова, думки постійно переносили її у світ мрій, в якому вони зустрінуться і закохаються. Як у кіно! Доводилося постійно себе зупиняти і повертатися до реальності, в якій Валерія була сором’язливою і невпевненою в собі дівчиною, із чітким розумінням, що вона негарна і нікому не подобається.
Ця неправильна самооцінка була наслідком багаторічних зусиль оточення. «Скільки себе пам’ятаю, рідні казали, що я не вдалася зовнішністю, – зі смутком у голосі розповідає Лера. – Та найбільше закарбувалися в пам’яті два випадки. Перший стався, коли навчалася в п’ятому класі. Я мріяла грати роль принцеси в шкільній виставі. Дізнавшись, мама заборонила навіть думати про це. Сказала, що якщо запропоную свою кандидатуру – лише осоромлюся. А ще додала, що таку бліду поганку ніколи не візьмуть на роль красуні.
Другий випадок стався, коли мені було шістнадцять. Двоюрідна сестра підслухала мою розмову із подругою. Я розповідала про сусідського парубка, в якого була давно закохана. Коли подруга пішла, родичка сказала: «Навіть не сподівайся, що ти сподобаєшся такому красеню». А ще порадила звертати увагу на таких же непоказних, як і я сама».
Підзаголовок: Очікування дзвінка
Оливи у вогонь підливали й однокласники, які часто обзивали бридкою та потворною. Насправді, образи звучали не лише на адресу Лери. Але якщо, скажімо, умовну Олесю назвали «квазімодою», але та впевнена в собі, близькі завжди кажуть, що вона принцеса, янголятко і взагалі найгарніша у світі, то Олеся , найімовірніше, не прийме жодну образу за чисту монету. Єдина людина, яка не критикувала зовнішність Валерії, – подруга Софія. Вона завжди казала, що Лера симпатична і переконувала не зважати на злі слова оточуючих. Але дівчина не вірила, думала, що подруга її просто жаліє.
Через це Лера так ні з ким і не зустрічалася. Кілька разів її запрошували на побачення симпатичні хлопці, але вона відмовляла – вважала, що з неї глузують. Тож коли Денис не зателефонував у призначений час, дівчина вирішила, що він якимось чином дізнався , яку вона має зовнішність, та з ким він спілкувався. Звісно, в часи без соцмереж таке було майже неможливо, але, просидівши весь вечір суботи біля телефону, іншого пояснення не знайшлося.
Утім через два дні дівчина посміялася зі своїх думок. Після роботи побачила записку біля телефонного апарату: «Лера, тобі дзвонив якийсь Денис». Серце ледве не вистрибнуло з грудей від радості. Дивно було відчувати такі емоції через людину, яку навіть жодного разу не бачила. Вона кинулася передзвонювати. З’ясувалося, що у Дениса був зламаний стаціонарний телефон. Цього разу проговорили близько двох годин. Із теми про кіно перейшли на улюблені страви. Виявилося, що Денис любить готувати. Із дитинства допомагав мамі та бабусі на кухні, і багато чого навчився. Також розповідав про свою роботу в юридичній фірмі, а ще про хобі – гру на гітарі. А Лера розповіла, як у неї з’явилося бажання навчитися шити одяг: переглядаючи кіно, вона завжди звертала увагу на вбрання героїнь, але знайти схожі сукні на ринку чи у крамницях було важко. Спочатку здобувала знання із книжок та журналів, а потім почала навчатися на курсах.
Підзаголовок: Хибні сценарії
Наступна телефонна розмова відбулася, як і першого разу, в суботу ввечері. Коли Лера обмовилась, що працює продавчинею у невеличкій крамниці, Денис поцікавився, в якій саме. Та Валерія була впевнена: як тільки він її побачить – карета обов’язково перетвориться на гарбуз. Боялася втратити таке душевне спілкування, тому рішуче перевела тему. А Денис виявився людиною делікатною – не допитувався.
Плинув час. Розмови відбувалися ще частіше – 2-3 рази на тиждень. Десь за місяць хлопець запросив Леру на побачення. Звісно, дівчина знайшла купу відмовок. Наступна пропозиція пролунала за кілька тижнів. А згодом і третя. Мабуть, зустріч так би ніколи й не відбулась, якби не вчасна порада Софії. Якось подруга сказала: «Краще ризикнути, ніж потім шкодувати через прогавлену можливість. Спілкування по телефону не може тривати вічно. Колись він зустріне іншу дівчину і перестане тобі дзвонити».
Це додало Валерії хоробрості врешті погодитися на побачення. Дівчина відчувала закоханість. Подобалась його особистість, а також те, як Денис проявляв турботу: «Кажуть, завтра буде дощ, не забудь парасольку» або «У тебе такий стомлений голос, може, зідзвонимось завтра?». А ще Лера дуже любила, як вони разом читали телепрограму та обирали фільми, а потім їх обговорювали. І як готували за рецептами одне одного, а згодом ділилися враженнями… Вона дуже боялася втрати все це, якщо Денису не сподобається її зовнішність.
Не спавши майже цілу ніч перед побаченням, Лера навигадувала собі безліч сценаріїв, як може пройти зустріч. Однак того, що сталося, ніяк не очікувала. Перед нею стояв хлопець, який інколи заходив до крамниці, в котрій вона працювала. Дівчина завжди задивлялася на нього, доки той обирав товари. Ще більшим здивуванням було те, що Денис теж симпатизував Валерії. Але познайомитися і кудись запросити не наважувався.
«Виявилося, він боявся, що така красуня не захоче з ним спілкуватися, – ділиться Валерія. – Я була у повному шоці від такого зізнання! Дуже важко було в подібне повірити, але у погляді Дениса справді бачила щирість та симпатію до себе. Вперше в житті піддала сумніву всі ті образливі слова, які мені повторювали з дитинства».
Та зустріч поклала початок щасливим стосункам. Валерія з Денисом і зараз часто згадують своє неймовірне знайомство і сміються з того, як колись сперечалися, котру дату вважати першим днем стосунків: коли Лера помилилася номером чи перше побачення!?
Катерина Чередниченко,
фото: з відкритих джерел
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
