Воєнні злочини не залишаються безкарними: вирок для військового

Березень 2022 року. Київщина. Село Богданівка, яке розташоване за кілька десятків кілометрів від столиці, стало однією з багатьох точок на мапі України, які зазнали окупації.

Незважаючи на те, що ЗСУ досить швидко повернули село під свій контроль, для  багатьох місцевих мешканців дні окупації були сповнені трагізму, від якого вони будуть оговтуватись дуже довго.

«Вони вдерлися в мій дім, як мародери, як звірі…»

9 березня близько 9-ї ранку військові рф на військовій техніці з літерою «Z» зламали паркан приватного обійстя у селі Богданівка. Господар –  приватний підприємець, який приїхав перевірити будинок своєї бабусі, почув крики, гуркіт танка і вийшов із підвалу. У дворі стояли озброєні автоматами військові, дехто із червоними або білими пов’язками.

Його побили, погрожуючи розстрілом, і під загрозою смерті змусили віддати 50 тис. грн і мобільний телефон. Потім   завели в будинок, били автоматом по голові та ногах, змусили відкрити сейф, забрали 10 000 доларів США і золоті прикраси на суму понад пів мільйона гривень. Усе це супроводжувалося психологічним насильством та знущанням. Пограбуванням справа не завершилася. Потерпілого силоміць посадили на верхню частину військової машини, що не мала розпізнавальних знаків, і перевезли до іншого будинку, де утримували деякий час. 

Упродовж 2024 року українські суди винесли 41 вирок за ст. 438 Кримінального кодексу України: порушення законів і звичаїв війни. Серед них близько 10 вироків, які кваліфікують дії агресора не як звичайний розбій, грабіж чи крадіжка, а як воєнний злочин.

Усі ці події детально описані в матеріалах судової справи, яку нещодавно розглянув суд Дніпропетровської області

«Вони вдерлися в мій дім , як мародери, як звірі. Ці події ще більше підірвали стан мого здоров’я, яке через вік і так страждало!  Третій рік я оговтуюсь фізично, психологічно і матеріально. Адже втратив усе, що нажив за свої 67 років. Мене залишили голим і босим, забравши засоби для існування. Я пережив два інфаркти. Потім інсульт. Лише завдяки швидкій реакції близьких мене вдалось урятувати і не допустити інвалідизації.  Проте реабілітація є дороговартісною. Гроші мені довелось позичати та брати у кредит», – розводить руками пан Сергій, який став жертвою свавілля окупантів.   

Це вже не просто мародерство – це свідомий акт терору проти цивільного

Коли говорять свідки 

Показання потерпілого підтвердили свідки – його сусіди, які бачили, як озброєні військові виводили його з дому та вели  вулицею. Один із них пізніше упізнав командира із червоними пов’язками за фотокартками –  це ідентифікований військовослужбовець рф. Свідки згадували й про знищену крамницю, побитих собак, розстріляні будинки. 

Суд –  навіть без злочинця

Обвинувачений  на суд не з’явився. Його справу розглядали in absentia. Втім, суд визнав його винним у кримінальному правопорушенні,  передбаченому ч. 1 ст. 438 КК України.

Загальна сума викраденого та знищеного майна, за даними суду, складає понад  1 мільйон гривень

Винуватість чоловіка підтверджена сукупністю доказів, допитами потерпілого і свідків, які вказали на факти насильства, пограбування, незаконного утримання та терору.

Це не просто трагедія. Це –  доказ

Богданівка –  лише одна точка на великій мапі воєнних злочинів. Але такі історії не можуть залишатися мовчазними. Кожне ім’я, кожен факт, кожен злочинець – усе це має бути задокументовано, зафіксовано й покарано. Бо лише так – через правду – можливе справжнє відновлення справедливості.

12 років за ґратами – вирок воєнному злочинцю

Після повного розгляду справи Броварський міськрайонний суд Київської області  визнав російського військовослужбовця винним  у порушенні законів та звичаїв війни і призначив обвинуваченому 12 років позбавлення волі.

«Цей вирок –  не лише юридичний документ, а й  акт справедливості. Він засвідчує: воєнні злочини не мають строку давності, не списуються на «випадковість», не залишаються безкарними. Україна документує, розслідує і карає –  крок за кроком», – зазначає правозахисик Сергій Воронський, який є експертом у галузі міжнародного гуманітарного права.

На думку адвокатки Галини Бабки, цей вирок є важливим маркером для української правової системи, адже йдеться про застосування статті 438 Кримінального кодексу України, яка прямо стосується порушення законів і звичаїв війни. Саме вона дає можливість кваліфікувати дії військовослужбовців не як звичайний розбій чи грабіж, а як воєнний злочин –  злочин проти цивільного населення, скоєний у контексті збройного конфлікту.

«Із процесуальної точки зору, суд дотримався принципів законності: було встановлено особу обвинуваченого, зібрано свідчення очевидців, проведено впізнання, підтверджено факти жорстокого поводження, незаконного утримання, викрадення майна – все це в сукупності дозволило винести обґрунтований вирок. Важливо підкреслити, що такі вироки не лише відновлюють справедливість на індивідуальному рівні, а й мають потужний превентивний ефект –  вони фіксують національну практику відповідальності за воєнні злочини та можуть бути використані як доказ на міжнародному рівні, зокрема в Міжнародному кримінальному суді», – зазначає правозахисниця.

Тетяна Володарська

фото з відкритих джерел