Як після карантину працюють виші Дніпропетровської області

Кілька тижнів на Дніпропетровщині тривав посилений карантин, зачинені були не тільки торгові центри, ресторани, але й школи та заклади вищої освіти. Хоч останні не припиняли навчальний процес і лекції можна було послухати завдяки інтернет-технологіям. Нині вся країна пере­йшла до «помаранчевої» зони обмежень, а це означає, що кожен регіон може приймати самостійно рішення стосовно того, які заклади залишаться закриті, а які — ні. Виші, зважаючи на свою автономію, можуть самостійно обирати форму навчання студентів.

Одразу дві установи — Міністерство освіти та науки і Міністерство охорони здоров’я — надали закладам вищої освіти рекомендації, як проводити навчальний процес в умовах адаптивного карантину, і тому кожен заклад може самостійно обрати, як саме навчатись його студентам — дистанційно, очно або за змішаною формою.

«В Дніпропетровській області 70% вишів перейшли на дистанційну форму навчання і продовжать цей процес принаймні до кінця лютого. Заняття проводяться в онлайн-режимі. Багатьом студентам нововведення до вподоби, адже така форма навчання досить прогресивна та зручна», — зазначив заступник начальника управління науки, вищої та професійно-технічної освіти Дніпропет­ровської облдерж­адміністрації Микола Кравченко. За його словами, дистанційна форма здо­буття знань по-різному позначилась на знаннях та успіхах дітей.

«Є кілька чинників, які впливають на навчання в онлайн-режимі, і передусім — це бажання самого студента отримувати знання; другий — це підхід фахівців та викладачів. Дистанційне навчання не замінить живого спілкування між викладачем та здобувачем знань. Коли діти перебувають в аудиторії, вони можуть і запитань більше поставити, і подискутувати», — сказав Микола Кравченко.

Для багатьох студентів онлайн-лекції стали справжнім викликом. «Складно навчатись, тому що ти перебуваєш удома, де є багато відволікаючих чинників. То чаю хочеться випити, то з друзями у соціальних мережах поспілкуватись, чи просто піти гуляти замість вивчити матеріал. Доводилось збиратися з силами, аби «відвідувати» онлайн-лекції. Пари у стінах вишу більш дисциплінують і за партою краще сконцентруватись, ніж удома, за власним комп’ютером», — розповідає студентка 2-го курсу Національної металургійної академії України Олена Назарова.

Для інших, навпаки, займатись удома значно легше. «Я мешкаю в Діївці, тож на дорогу до вишу щодня витрачала годину в один бік. А нині можу спокійно сісти вдома, послухати лекцію, прочитати необхідну літературу і час, що я витрачала на транспорт, — приділити на­вчанню. Коли цікавий матеріал та цікаве подання — немає різниці, де отримувати знання», — запевняє студентка 3-го курсу НТУ «Дніпровська політехніка» Ольга Єрмакова.

ТАМАРА БЄЛКІНА