Марта Мельник з Дніпра кинула виклик традиційним стилям малювання (фото)

Символічні зображення України, традиції, побут і психологія українців через образи: про свої незвичайні роботи розповіла художниця з Дніпра Марта Мельник, студентка Київської національної академії мистецтв. Вона була учасницею «Неформата», виставки молодих художників.

Марта кинула виклик традиційним стилям та способам малювання. Майстриня вирішила застосувати поєднання кольорів, обрати теми для своїх робіт та додати деталі, які не характерні для класичного живопису. Напрям роботи художниці – символізм. Вона зображує країну, в якій народилася, через символічні, психологічні образи. Усі картини пані Мельник створюють атмосферу затишку та комфорту, які бувають тільки на рідній землі.

– Марто, розкажіть, як Ви почали свій шлях художника?

– Мені батьки як дали олівець в руки у дитинстві, так і малюю донині. Я почала малювати з двох-трьох років. Це були спонтанні малюнки, найчастіше – під час перегляду мультфільмів. Але людям, які потім розглядали їх – сім’я або сторонні – вони,безперечно, подобалися. Після того, як закінчу малюнок, обов’язково порівнюю його з оригіналом. Бачу, що, наприклад, справжній півник об’ємний, «живий». Здається, ніби ти можеш доторкнутися до нього… Кольори трохи інші… Спочатку мені дуже подобався сам цей процес. Я малювала скрізь, і на шпалерах також. Про результат почала думати пізніше. Саме зображення півника мені давалося не відразу. Я малювала до тих пір, поки у мене не почало виходити. Кількість не мала значення, завжди важлива суть. За день я виконувала 5 малюнків. Потім почала тренуватися малювати швидко. Пізніше могла зробити гарний малюнок за три хвилини. Мені батьки завжди говорили, що картини необхідно «виписувати». Вони давали мені і поради, і зауваження.

Марта Мельник

– Що було далі?

– Якось сусід побачив мої роботи і запропонував навчити мене малювати олійними фарбами. Мені тоді було 12 років. Картина, яку ми створили, називається «Зимовий ранок». Закінчили її за дві години. Він давав поради, я просто знала, що робити. Коли батьки прийшли ввечері після роботи, вони просто ахнули від побаченого. До цього моменту в своєму житті я не відвідувала жодної ізостудії, школи малювання тощо, крім періоду вступу до коледжу, до 14 років.

Марта Мельник

– Де Ви навчалися?

– Я вступала до Дніпровського театрально-художнього коледжу. У мене постав тоді вибір: «Декоративне мистецтво» чи «Живопис». Без роздумів, обрала другий варіант. Живопис є праматір’ю образотворчого мистецтва, класикою. Я повинна була оволодіти нею для того, щоб стати не просто художником, а майстром своєї справи. Для мене обов’язковою умовою було отримання задоволення від своєї професії. А гроші з’являться. Обов’язково з’являться у того, хто має професію-хобі. Для мене малювання – це те, чим я живу, що змушує рухатися вперед і приносить щастя. Батько казав мені: «Тебе може зрадити друг, чоловік, але ніколи не зрадить професія. Тільки якщо ти не зрадиш їй».

Марта Мельник

– Хто надихає Вас творити?

– Насамперед мене надихають люди. Не просто люди, а ті, хто хоче щось зробити для своєї країни. Вони не отримують гроші від того, що роблять. І ті, хто, незважаючи на пенсійний вік, працюють і хочуть розвиватися в певному напрямку. І тоді думаєш: «А хіба я не можу так?» Я хочу бути прикладом для когось із художників. І це бажання надихає мене малювати.

– Як люди сприймали Ваші роботи?

– Мої картини для інших були не просто красивими та естетичними. Для глядачів вони були цілісними, яскравими, «статичними» малюнками. У своїх роботах я хотіла показати людям те, чого вони не знали. Можливо, трохи доповнити ту реальність, яку вони бачили. Те, що може бути приховано від прос­того погляду людини, яка не концентрується на деталях.

– Ви завжди хочете намалювати щось, що зацікавить інших?

– Коли я малюю картини, зазвичай, думаю: «Що можу показати людям? Що сподобається їм у моїх роботах? Що нового можу розповісти своїми картинами?»

Марта Мельник

– Якби Ви створювали образ України загалом, що б намалювали?

– Перше, що спадає на думку, – це щирі люди. Вони настільки добрі, гостинні, що в інших країнах таких немає. Звичайно ж, природа неймовірна… І спокій. Я намалювала б людину, яка йде вулицями міста. Їй не страшно, нічого не бентежить. Вона просто йде. Ця людина живе у вільній країні, може говорити будь-якою мовою. Особливо – рідною.

Марта Мельник

– Розкажіть про свої останні роботи.

– Картина «Сон» вийшла як сучасна українська ікона. Дівчина на ній – це Україна, яка ще спить, але готова вже прокинутися. А хтось бачить у цій дівчинці себе. Якщо брати натюрморт із соняшниками, то картина була трохи незвичайною для живопису: в цих кольорах ніби панує рух, вони наче танцюють кожним своїм пелюсточком. Якщо говорити про мій синій натюрморт, то там використовуються яскраві кольори, переважно синій, який не характерний для живопису. І кожен предмет тут був символічним: пшениця означала родючість саме України, соняшник – довголіття.

Марта Мельник

– Як повинен малювати художник, щоб подобалися його картини?

– Найголовніше, роботи не повинні бути нудні. Вони необов’язково мають бути яскравими. Картини повинні надихати людей і викликати сильні емоції, створювати відчуття «руху» зображених предметів. Вони не повинні бути вульгарними. Якщо роботи нецікаві, вас навряд чи помітять. Завжди важлива суть картин, яку ідею ти хочеш втілити, який сенс ти в них вкладаєш…

КАТЕРИНА МОТОРНА