Несподівана знахідка: на Дніпропетровщині відкрили давнє поселення
Дніпровські археологи вирушили на пошуки слідів козацького монастиря, а натрапили на історію, старшу на кілька тисячоліть. Під час чергової експедиції у Приоріллі науковці підтвердили існування раніше невідомого поселення доби неоліту та енеоліту. Найдавніші його сліди датують V тисячоліттям до нашої ери.
Розкопки проводили між селом Чернеччина Дніпропетровської області та Нехворощею на Полтавщині — на території, де близько 350 років тому існував Нехворощанський монастир Успіння Пресвятої Богородиці. Науковці досліджують цю місцевість уже кілька років, однак цього сезону вийшли за межі колишнього монастирського комплексу.
Саме там на них чекало головне відкриття експедиції. У ґрунті виявили крем’яні знаряддя праці та численні фрагменти давнього посуду з багатим орнаментом. Знахідки дозволили археологам упевнено говорити про існування тут поселення неолітичної та енеолітичної доби, про яке раніше не було достовірно відомо.
Особливо цінною пам’ятку робить її розташування на межі степової та лісостепової культур. Орнаменти на кераміці свідчать про взаємодію різних груп давнього населення. Хоча цілі посудини того часу трапляються вкрай рідко, науковцям уже вдалося за фрагментами частково відтворити форми окремих виробів.
Археологічні шари цієї місцевості фактично зберегли кілька тисячоліть історії Приорілля. Тут знаходять матеріали неоліту, доби бронзи та раннього заліза, козацького періоду XVII–XVIII століть і навіть поховання XIX століття. За оцінками дослідників, територія була привабливою для людей протягом приблизно семи тисяч років завдяки річці Оріль, піщаним дюнам та сприятливим природним умовам.
Не менш важливими залишаються й знахідки, пов’язані безпосередньо з Нехворощанським монастирем. Обитель мала тісні зв’язки із Запорозькою Січчю, а серед її ченців були колишні запорозькі козаки. Монастир виконував не лише релігійну, а й оборонну функцію. Під час попередніх сезонів тут знаходили монети, елементи зброї, кераміку, книжкові застібки XVII століття та досліджували залишки фортифікацій.
Археологи також фіксують сліди діяльності так званих «чорних археологів». У покинутих ними розкопах науковці знаходять кістки тварин, фрагменти кераміки та інші предмети, які шукачі металів не вважали цінними. Для науки ж такі речі важливі: вони допомагають відтворювати побут, харчування, технології та культурні зв’язки людей різних історичних епох.
Після завершення польових робіт знахідки чекає тривала камеральна обробка — очищення, реставрація, систематизація, пошук аналогій та підготовка наукових публікацій. Найцінніші предмети поповнять фонди Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.
Відкрите поселення археологи вважають повноцінною новою пам’яткою Приорілля. Тепер необхідно визначити її точні межі, поставити територію на державний облік та забезпечити охорону. Дослідження планують продовжити у наступні сезони — адже під землею тут залишаються сторінки історії, які охоплюють шлях від перших землеробських і мисливських спільнот до часів українського козацтва.
Підготувала Марина Кузнєцова
Фото Віталія Баранника
