У Дніпрі ковалі демонстрували своє вміння «приборкати» метал і вогонь (фото)

Від 14 до 16 жовтня у Дніпрі буяв KOVAL FEST. У самому центрі міста, на березі священної річки Борисфен, близько 70 ковалів та зброярів з усієї України демонстрували своє вміння «приборкати» метал і вогонь. Вони били молотом по ковадлу так запекло, мов не металеві вироби кували — Щастя й Долю Україні. За традицією, захід розпочали з виконання Гімну України на ковадлах.

КОНОХІД, ЧАРІВНИЙ ПТАХ…

Під закличний дзвін молота, осяяний вогнем, освячений зачарованою усмішкою відвідувачів, відбувся у Дніпрі четвертий фестиваль ковальського мистецтва — KOVAL FEST. Тривало свято аж три дні.

Дивуватися було чому — вже на вході гостей стрічав металевий живий кінь — Конохід. Запряжений у ковану тацю, він кожного запрошував до подорожі чаклунським світом ковальського ­мистецтва.

Конем правив гос­подар заходу, зовні справжній чаклун, організатор KOVAL FEST — Коваль Талісман.

KOVAL FEST_Дніпро

«Заходьте, є чому дивуватися! Ось і ковальського мистецтва навчимо! У нас кожен може спробувати себе ковалем!» — щиро закликав господар до численних локацій.

І з кожним кроком нас усе більше полонили казкові барви чудернацької країни, створеної великою силою фантазії та міці рук ковалів.

«Дивися, мамо! Отам птаха! Вона жива?» — запитує дівчинка, захоплено оглядаючи чудернацьку металеву птицю. «Ні, вона з металу», — зазначає матуся. «Ні. Птаха жива! Просто мовчить. Зачарована? Так?» — вперто додає дівчинка, обдивляючись металеву птаху, що вивищується посеред фестивального майданчика.

KOVAL FEST_Дніпро

Справді, яка дивна скульптура! Кожне перо — ніби живе, дихає повітрям. Здається, вітер подує сильніше, і цей птах розкриє крила й злетить над майданчиком. Але ж усе з металу!

А далі — стоїть кінь. Теж металевий, але мов ось-ось зірветься з місця та проїде поважним алюром. Та це не всі дива! Бо поруч уже теж мов оживає чудернацький дракон. Цікаво, це містичне створіння привертає особливу увагу діточок і дорослих. Десятки маленьких рученят ніжно торкаються голови та панциру дракона. І ти розумієш, що цю нечувану річ майстри створили не тільки з металу, а й з любові до людей, цього світу.

КІНЕЦЬ АПОКАЛІПСИСУ!

Щороку фестиваль обирає певну тематику. Нині головною темою став пост­апокаліпсис. Але не в дії. Бо, за думкою організаторів, апокаліпсис уже минув, тож саме час братися до справи — створення нового, кращого світу. Цей Світ має бути з добра та див, пройнятий гармонією та чарами української душі. Оскільки ж душа нашого народу щира й багата на яскраві барви, тож учасники заходу підготували для гостей чимало див.

Ковалі під час фестивалю створили й 3-метрову скульптуру «Сокіл надихає», яка є чудовим дарунком для жителів ж/м «Сокіл». Вона стоятиме на бульварі Слави, 40.

KOVAL FEST_Дніпро

Загалом на KOVAL FEST просто очі розбігалися від кількості виробів.

Тут можна познайо­митися з творчістю ковалів та зброярів усієї України. Були майстри не тільки з нашої області, а й з Івано-Франківщини, Полтавщини, Чернівців, Харківщини, Запоріжжя, Бердянська, Одеси, інших регіонів. Приїхав на фестиваль і голова Кременчуцької спілки ковалів Павло Лещенко. Разом зі своїми побратимами він демонстрував уміння кувати справжні троянди.

За якісь пів години на очах у здивованої публіки з металевого прута народжувалася справжня квітка. Обпалена вогнем, вона грала яскравими барвами сонця та була така ніжна, що, здавалося, коли необережно торкнешся її, можна пом’яти лагідне листя. На запитання, в чому секрет ковальської майстерності, що отак метал на квітку перетворюється, пан Павло лише хитро усміхнувся, пояснив: «Бо ж усі ковалі — то чарівники!» Справді, як цьому не вірити після подібного дива!?

KOVAL FEST_Дніпро

Загалом чарівників на «фесті» стрічалося чимало. Ось і наш земляк, мешканець Нікопольського району, із села Олексіївка, Сергій Руденко, теж вважає себе трохи чак­луном. З роду козаків, пан Сергій уже не один рік відроджує велич козацької шаблі. «Не згоден з думкою, що запорожці не мали власно викуваних шабель, а використовували лише іноземні. У нас завжди були гарні ковалі, тож і шаблі вміли кувати!»

Складно не погодитися з цим козарлюгою, бо його шаблі та мечі припали б до душі й гетьману Богдану-Зиновію чи отаману Іванові Сірку.

Та й не дивно. Коли нині є такі зброярі й ковалі — Слава коза­цька, Слава України ще зміцніє й засяє на сонці величчю гострої криці! Слава Нації, українці!

АНФІСА БУКРЕЄВА-СТЕФКО,
ФОТО АВТОРА