Масляні веселощі: як правильно зустрічати свято

Цього тижня ми відзначаємо Масляну — свято, яке у кожного асоціюється зі смачними млинцями, проводами зими та зустріччю весняного тепла. Про його сакральний зміст та традиції «Вістям» розповіла історик із Дніпра Альона Устименко. Також вона поділилась автентичним рецептом млинців і познайомила із авторськими мотанками — «Масляними».

ЖІНОЧИЙ ДЕНЬ

Масниця, Масляниця, Пущення, Сиропуст, Масляна, Колодій, Сиропусний тиждень, Баб­ське свято, Загальниця — традиційне слов’янське, у тому числі й українське свято, що відзначається упродовж тижня (іноді трьох днів) перед Великим постом. Це початок нового цик­лу залицянь і любощів, пошуку пари з метою продовження роду. Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. (календарі із сіл Ромашки Київської області та Лепесівки — сучасної Хмельниччини). Свято шанували не лише у період язичництва, але й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році.

«Колодій збігався у часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем М’ясниць. Це завершальні напередодні Великого посту дні, коли можна було справляти весілля. Його також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Упродовж цього часу чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування», — розповідає історик Альона Устименко.

Масляна для наших предків символізувала прихід весни та пробудження природи.«Особливо вшановували Сонце, яке несло тепло, готували жертовний хліб, схожий на небесне світило, — млинці. У язичницькі часи останні були неодмінним атрибутом святкування Масниці та Весняного сонцевороту — поворотної точки, що символізує перемогу денного світла над довгими зимовими ночами. Недарма кажуть: «Без млинця — не Масляна», — зазначає історик.

УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ

Чи можна сказати, що це суто українське свято? «Зважаючи на язичницьке походження, відповідь очевидна — перш за все, воно — старослов’янське, яке зародилося на території нашої Батьківщини. А ми, українці, — спадкоємці традицій Київської Русі. Найактивніше Масляну відзначали у ІХ-ХІІІ століттях на теренах саме Київської Русі. Отже, Масниця — наше культурне надбання, незалежно від особистих релігійних переконань — християнських чи язичницьких», — наголошує Альона Устименко.

Святкують Масляну не тільки в Україні, її відзначають у багатьох країнах Європи, в дея­ких штатах США, Канаді та навіть в Австралії.

Українці, за традицією, каталися цього дня на конях, ходили в гос­ті, влаштовували в складчину гучні застілля, готували вареники, млинці, пригощалися горілкою. Тиждень перед Масляною називали «всеїдним», оскільки упродовж даного часу церковний статут дозволяв їсти скоромні продукти. У деяких місцевостях перший день Масляної називали «ніжкові заговини», що пов’язано зі звичаєм готувати цього дня холодець із свинячих ніжок.

«У народній свідомості Масляна сприймалась як найкращий час у році, що асоціювався із ситістю й веселощами, звідки й народилося прислів’я: «Не завжди котові Масляна». В окремих місцевостях Поділля Масляну зображала огрядна заміжня жінка, що її зі сміхом і жартами возили на санчатах селом сусідки»,- коментує історик.

СІМЕЙНІ ­СИМВОЛИ

Альона Устименко створює і наочні втілення своїх знань, зокрема, сакральні ляльки-мотанки. Як розповіла нам майстриня-історик, домашня «Масляна» — сімейний символ свята. На відміну від традиційного опудала з соломи, її не спалювали в Прощену неділю, а зберігали весь рік.

«Такі лялечки виконують роль сильного оберега житла, вони притягують у сім’ю здоров’я і достаток. Виготовляють їх для закликання сонця, весни і врожаю. В основі мотанки — захисний елемент — хрест. Найголовніші її деталі — пишність і святковість, адже повні жінки вважалися більш здоровими і працьовитими. Якщо теща ставила ляльку-мотанку на підвіконня, вона тим самим запрошувала зятя на млинці. Мої мотанки також мають сакральний зміст, я виготовляю їх за усіма правилами», — наголошує Альона Устименко.

ДАРИНА СУХОНІС

Добавить комментарий