На Дніпропетровщину повернулася легенда (Фото)

Нещодавно в Лоц-Кам’янському Будинку культури відбулась особлива подія — повернення «Невінчаної» до порогів. Відома народна майстриня Людмила Корж разом із журналістом «Вістей Придніпров’я» Анфісою Букреєвою передали Музею історії лоцманів Дніпрових порогів ляльку «Невінчана» та пам’ятку про старовинну легенду, що пов’язана з нею.

Легенда

Голоси України

Вже не один рік Людмила Корж захоплюється мистецтвом створення етнічної ляльки, досліджує її історичні корені, відроджує за допомогою давнього вміння українські легенди та забуті народні традиції. Одного разу вона почула від нашого журналіста сказання про «Невінчану» і так захопилася ним, що створила ляльку.

Свято видалося пам’ятним. У ньому взяли участь директор Будинку культури Світлана Мехтієва, хранитель Музею історії лоцманів Дніпрових порогів селища Лоцманська Кам’янка Віра Бовкун, козаки Кодакської Січі. Зігрів душу українською піснею й народний ансамбль «Голоси України», яким керує Марк Намус. Цей унікальний співочий колектив уже став справжньою зіркою Дніпра. Жодне свято без нього не обходиться. Мають «Голоси України» у творчій добірці й особливу пісню, яку ви більше ніде не почуєте, — гімн лоцманів. Ось і цього разу, на честь такої події, народні митці його заспівали.

Берегиня лоцманів

Однак головною на заході була лялька «Невінчана», тож не дивно, що від початку до завершення свята усі погляди були прикуті до цієї легендарної красуні. Надзвичайну ляльку створила дніпровська майстриня Людмила Корж, використавши вузлову техніку відповідно до давніх традицій українського лялькарства та посилаючись на легенду с. Лоцманська Кам’янка. Вона — особлива (попри те, що пов’язана з сумною історією, про яку ми розповімо далі) й не навіює суму. «Невінчана» — дуже симпатична й виглядає неабияк святково: має на голові віночок, у руках — квіти, одягнута у вишивану плахту, сорочку. За поясом лялька має ще й додаткову хустинку — таку, яку дівчата вишивали своїм коханим, ось тільки «Невінчана» — наречена, котра не встигла цю хустинку подарувати милому, який загинув. «Дівчина готувалася до весілля. Лілія, зображена на рукавах сорочки, — то символ чистоти, невинності. Це не просто лялька, вона — захисниця Лоцманської Кам’янки», — з усмішкою наголошує Людмила Корж. Тож мають лоцмани і нині свою Берегиню. Але повернімося до легенди «Невінчаної», яка гідна того, аби детально розповісти про неї читачам.

Вічне кохання

Ця майже Шекспірівська історія зародилася на одній з вулиць Лоцманської Кам’янки за часів козаччини та подарувала їй поетичну назву — Невінчана (нині — вул. Верхоянська). Кажуть, жила тут тоді така красуня, якою марили й багатії. Та дівчина покохала молодого лоцмана. Батьки не стали заперечувати, заручили молодих. За тиждень — весілля, та під час сплаву через пороги сталося лихо: хлопець, намагаючись визволити побратима, гине у бурхливому вирі. Наречена не хотіла вірити,  що коханий загинув, щодня ходила на Дніпрові кручі, виглядала його. Врешті, зневірившись, дівчина вирішила залишитися назавжди самотньою, усе життя невінчаною. Існують іще два варіанти легенди про «Невінчану». За одним, дівчина, засмучена смертю коханого, втопилася у водах Кодацького порога, за іншим — закохані разом утопилися у водах порога через те, що батьки не дали їм благословення. Але кожна історія завершується тим, що душа невінчаної нареченої здолала смерть та й досі оберігає тих, хто щиро кохає.

Назвали на згадку

Тож на згадку про цю історію, відданість у любові лоцмани й назвали вулицю «Невінчана». Місцеві дівчата вірять: якщо на цій вулиці загадати бажання про щасливе одруження — душа невінчаної нареченої неодмінно допоможе, захистить від біди їхніх коханих. Подейкують, що десь на Верхоянській і досі стоїть будиночок «Невінчаної». Дехто зі старожилів заперечують, кажуть, що його вже давно немає, але таємниче повідомляють: «Хатинка та з’являється особливо в місячну ніч кілька разів на рік». Тож — маєте змогу пошукати цей будиночок. А може, десь стрінете в Лоцманській Кам’янці й власне щастя? Хто знає…

Унікальний музей

Після урочистого заходу директор Музею лоцманів та зберігач його раритетів Віра Бовкун запросила народну майстриню Людмилу Корж й усіх учасників події, зокрема краєзнавця, пана Олександра Смакоту, до музейної кімнати, яка вщент наповнена різними реліквіями. Тут і старовинні скрині, велика колекція світлин, документи лоцманів, вишивані сорочки, жупани, навіть лоцманський дзвін! А скільки різних коромисел, глечиків, унікального старовинного реманенту…

Усі ці речі ретельно й оберігає пані Віра Бовкун, із захопленням розповідає про кожну річ відвідувачам. Та про це — у наступній статті. З радістю лишень додаємо — Музей лоцманів може отримати додаткові приміщення (в сусідній будівлі за підтримки міської влади ведуться ремонтні роботи). Сподіваємося, що вони скоро будуть завершені й «Вісті» візьмуть участь у відкритті оновленого музею, безперечною родзинкою та охоронницею якого завжди буде лялька «Невінчана».

Ганна Третяк, фото автора