Чи варто “совам” перетворюватися на “жайворонків”?
Дослідження різниці здоров’я між тими, хто прокидається рано, і тими, хто веде “нічний спосіб життя”, дійшло до невтішних висновків для останніх. Про це пише кореспондент BBC News з питань здоров’я Алекс Терріен.
Вчені стверджують, що у порівнянні з “жайворонками”, “сови” більше ризикують отримати психологічні розлади, хвороби дихальних шляхів і взагалі більш схильні до ранніх смертей. Але чи справді бути “совами” так вже погано для здоров’я і чи варто перетворюватися на “жайворонків”?
“Соціальний джет-лег”
Знайома багатьом ситуація – після довготривалих спроб нарешті заснути будильник раптово висмикує вас з такого очікуваного сну. А на вихідних ви спите набагато довше від свого звичного режиму протягом трудового тижня.
Це виглядає цілком логічно, однак насправді може бути ознакою того, що вам бракує сну й ви страждаєте на так званий “соціальний розлад біоритму” – “соціальний джет-лег”.
Це поняття описує різницю між режимом сну протягом робочого тижня та протягом вікенду, коли ми можемо лягати спати й прокидатися, коли забажаємо. Чим більшою є ця різниця, тим більшим є ризик отримати проблеми з серцем та інші хвороби метаболізму.
Загалом дослідники дійшли висновку, що “сови”, а особливо ті, хто лягає спати дуже пізно, ризикують здоров’ям суттєво більше, ніж “жайворонки”.
Вік і гени
Що ж робити “совам”? Чи мають вони пожертвувати своїм довгим сном на вихідних, щоб не вибиватися з ритму сну протягом всього тижня?
“Це найгірше, що ви можете зробити”, – каже Тіль Роннеберг, професор хронобіології з Інституту медичної психології Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені. Він вважає, що бути “совою” не означає автоматично отримати букет заховрювань.
“Якщо ви не висипаєтесь протягом п’яти [робочих] днів, то краще спробувати “наздогнати” сон відповідно до кращого особисто вам ритму, що означає – спати довше”, – радить вчений.
Все це викликане тим, що час, коли нам хочеться спати, залежить не лише від звичок чи дисципліни, а й від “біологічного годинника”, на який дуже впливають гени.
Решта факторів, які впливають на біоритм – оточення та вік. 20 років – піковий період, коли організм налаштований на “нічне життя”. З дорослішанням і старішанням “біологічний годинник” все більше переналаштовується на те, щоб прокидатися рано. Самі ж “біологічні годинники” різняться від “дуже ранніх” до “дуже пізніх” з проміжними варіантами.
Експерти попереджають – просто вставати раніше не допоможе змінити ваші генетичні звички, а натомість ще більше зменшить час сну, якого вам і так не вистачає протягом тижня.
Але стати більше схожими на “жайворонків” “совам” може допомогти зміна режиму перебування під світлом. Наші “біологічні годинники” пов’язані з часом сходу і заходу сонця. Однак багато хто зараз насправді дуже мало часу проводить на справжньому сонячному світлі протягом дня, й замість цього оточений штучним світлом вночі.
А це відкладає час, коли нам хочеться спати – особливо для “сов”, які біологічно вже більш схильні до “нічого життя”. Отримуючи більше сонячного світла зранку й зменшуючи кількість штучного світла ввечері – зокрема від телефонів та комп’ютерів, які продукують багато потужного синього світла – можна натренувати свій організм прокидатися та лягати спати раніше.
Дослідники біоритмів також закликають працедавців, освітян та суспільство загалом більше підлаштовуватися під “сов”. Наприклад, дозволяти їм починати і закінчувати навчання чи роботу пізніше.
А професор Рассел Фостер з лабораторії офтальмології і сну у Циркадному інституті нейронаук впевнений, що запровадження робочих графіків відповідно до “біологічних годинників” робітників лише підвищить їхню ефективність протягом всього тижня.
