Чи варто «совам» перетворюватися на «жайворонків»?

Дослідження різниці здоров’я між тими, хто прокидається рано, і тими, хто веде «нічний спосіб життя», дійшло до невтішних висновків для останніх. Про це пише кореспондент BBC News з питань здоров’я Алекс Терріен.

Вчені стверджують, що у порівнянні з «жайворонками», «сови» більше ризикують отримати психологічні розлади, хвороби дихальних шляхів і взагалі більш схильні до ранніх смертей. Але чи справді бути «совами» так вже погано для здоров’я і чи варто перетворюватися на «жайворонків»?

«Соціальний джет-лег»

Знайома багатьом ситуація — після довготривалих спроб нарешті заснути будильник раптово висмикує вас з такого очікуваного сну. А на вихідних ви спите набагато довше від свого звичного режиму протягом трудового тижня.

Це виглядає цілком логічно, однак насправді може бути ознакою того, що вам бракує сну й ви страждаєте на так званий «соціальний розлад біоритму» — «соціальний джет-лег».

Це поняття описує різницю між режимом сну протягом робочого тижня та протягом вікенду, коли ми можемо лягати спати й прокидатися, коли забажаємо. Чим більшою є ця різниця, тим більшим є ризик отримати проблеми з серцем та інші хвороби метаболізму.

Загалом дослідники дійшли висновку, що «сови», а особливо ті, хто лягає спати дуже пізно, ризикують здоров’ям суттєво більше, ніж «жайворонки».

Вік і гени

Що ж робити «совам»? Чи мають вони пожертвувати своїм довгим сном на вихідних, щоб не вибиватися з ритму сну протягом всього тижня?

«Це найгірше, що ви можете зробити», — каже Тіль Роннеберг, професор хронобіології з Інституту медичної психології Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені. Він вважає, що бути «совою» не означає автоматично отримати букет заховрювань.

«Якщо ви не висипаєтесь протягом п’яти [робочих] днів, то краще спробувати «наздогнати» сон відповідно до кращого особисто вам ритму, що означає — спати довше», — радить вчений.

Все це викликане тим, що час, коли нам хочеться спати, залежить не лише від звичок чи дисципліни, а й від «біологічного годинника», на який дуже впливають гени.

Решта факторів, які впливають на біоритм — оточення та вік. 20 років — піковий період, коли організм налаштований на «нічне життя». З дорослішанням і старішанням «біологічний годинник» все більше переналаштовується на те, щоб прокидатися рано. Самі ж «біологічні годинники» різняться від «дуже ранніх» до «дуже пізніх» з проміжними варіантами.

Експерти попереджають — просто вставати раніше не допоможе змінити ваші генетичні звички, а натомість ще більше зменшить час сну, якого вам і так не вистачає протягом тижня.

Але стати більше схожими на «жайворонків» «совам» може допомогти зміна режиму перебування під світлом. Наші «біологічні годинники» пов’язані з часом сходу і заходу сонця. Однак багато хто зараз насправді дуже мало часу проводить на справжньому сонячному світлі протягом дня, й замість цього оточений штучним світлом вночі.

А це відкладає час, коли нам хочеться спати — особливо для «сов», які біологічно вже більш схильні до «нічого життя». Отримуючи більше сонячного світла зранку й зменшуючи кількість штучного світла ввечері — зокрема від телефонів та комп’ютерів, які продукують багато потужного синього світла — можна натренувати свій організм прокидатися та лягати спати раніше.

Дослідники біоритмів також закликають працедавців, освітян та суспільство загалом більше підлаштовуватися під «сов». Наприклад, дозволяти їм починати і закінчувати навчання чи роботу пізніше.

А професор Рассел Фостер з лабораторії офтальмології і сну у Циркадному інституті нейронаук впевнений, що запровадження робочих графіків відповідно до «біологічних годинників» робітників лише підвищить їхню ефективність протягом всього тижня.